Щириця звичайна (Amaranthus retroflexus), також відома як щириця загнута чи амарант загнутий, — один із найпоширеніших і найшкідливіших ярих однорічних бур'янів родини щирицевих (Amaranthaceae). В Україні трапляється повсюдно: у посівах усіх просапних і ярих культур, на городах, узбіччях, пустирях і зрошуваних землях. Завдяки колосальній насіннєвій продуктивності та стійкості до посухи цей бур'ян входить до десятки найважчих об'єктів контролю на полях степової і лісостепової зон.

Як виглядає

Рослина утворює прямостоячий, міцний, борозенчастий стебло заввишки від 20 см на бідних ґрунтах до 1,5–2 м за достатнього живлення й вологи. Стебло опушене, у нижній частині часто червонувате. Листки чергові, на довгих черешках, яйцеподібно-ромбічні, з хвилястим краєм і виразним загостренням, знизу нерідко з пурпуровим відтінком. Корінь стрижневий, потужний, червонуватий — звідси й українська та англійська (redroot pigweed) назви. Суцвіття — щільна колосоподібно-волотиста зеленувата мітелка на верхівці стебла й у пазухах верхніх листків, жорстка й колюча на дотик через приквітки. Насіння дрібне (близько 1 мм), блискуче, чорне, лінзоподібне, з гострим краєм. Сходи легко впізнати за видовженими сім'ядолями зі світлою серединною жилкою та першими листочками з характерною виїмкою на верхівці й рожевуватим відтінком з нижнього боку — ця ознака дає змогу відрізнити щирицю від лободи на ранніх фазах.

Біологія і життєвий цикл

Щириця звичайна — типовий ярий однорічник із пізнім строком проростання. Сходи з'являються за прогрівання ґрунту до 8–10 °C, масово — у травні–червні, що дає змогу бур'яну «обходити» ранні досходові заходи. Це теплолюбна рослина з C4-типом фотосинтезу, тому в спекотні посушливі періоди вона нарощує біомасу швидше за культуру. Одна добре розвинена рослина продукує від 50 тис. до 500 тис. насінин, а на родючому ґрунті без конкуренції — понад мільйон. Насіння зберігає схожість у ґрунті 20–40 років, проростає з глибини до 3 см і має розтягнуту хвильову схожість упродовж усього сезону. Вегетація триває до пізньої осені, рослина продовжує цвісти й насінити аж до перших заморозків. Завдяки C4-метаболізму щириця економно витрачає воду й зберігає високу продуктивність за температур 25–35 °C, коли більшість культур пригнічена спекою. Вона також пластична до родючості: на бідних ущільнених ґрунтах формує карликові рослини, які все одно встигають дати насіння, що робить повне викорінення практично неможливим без багаторічної системної роботи з банком насіння.

Шкода для культур

Щириця звичайна — агресивний конкурент за вологу, світло й елементи живлення, особливо за азот. Найвідчутніших втрат завдає просапним і пізнім ярим культурам:

• Цукровий буряк — за сильного засмічення недобір коренеплодів сягає 30–50%, ускладнюється збирання.
• Соняшник — втрати врожаю 20–35%, бур'ян переростає культуру на ранніх фазах.
• Кукурудза — недобір зерна 15–30% за конкуренції у критичний період (3–8 листків).
• Соя — втрати 25–40%, забур'янення погіршує роботу жатки на збиранні.
• Овочеві (томат, цибуля, морква, капуста) — на зрошенні щириця здатна повністю пригнітити культуру, недобір 40–70%.
• Картопля — недобір бульб 20–30%, особливо за пізнього змикання рядків.

Окрім прямої конкуренції, бур'ян є резерватором попелиць, павутинного кліща та вірусних інфекцій, а потужна вегетативна маса утруднює механізоване збирання й підвищує вологість зерна.

Токсична й нітратна небезпека

Зелена маса щириці звичайної здатна накопичувати високі концентрації нітратів і оксалатів, особливо за надлишку азотного живлення й посухи. Згодовування великої кількості рослин у свіжому вигляді худобі та свиням може спричинити нітратне отруєння й нефротоксичну дію (оксалатна нефропатія). Тому забур'янені щирицею корми й зелену масу слід використовувати обережно, контролюючи частку бур'яну. Пилок рослини під час масового цвітіння також належить до помірно алергенних.

Заходи контролю

Агротехнічні

Базовий принцип — виснаження банку насіння й знищення бур'яну до утворення насіння. Ефективні: дотримання сівозміни з чергуванням культур суцільного й просапного посіву, лущення стерні з наступною зяблевою оранкою для провокування сходів, передпосівна культивація, досходове й післясходове боронування на просапних, своєчасні міжрядні обробітки. Важливо не допускати обсіменіння рослин на узбіччях, краях полів і в парах. Мульчування та змикання рядків культури пригнічують пізні сходи бур'яну.

Хімічний контроль

Щириця звичайна добре контролюється більшістю ґрунтових і післясходових гербіцидів, проте в Україні поширені біотипи, стійкі до інгібіторів ALS (триазолпіримідини, сульфонілсечовини) та до тріазинів, тому потрібне чергування механізмів дії. За діючими речовинами:

• Ґрунтові (досходові): S-метолахлор, ацетохлор, диметенамід-П, пендиметалін, флуміоксазин, метрибузин (картопля, томат), прометрин.
• Післясходові у широколистих: бентазон, імазамокс (на стійких гібридах соняшнику/сої), тифенсульфурон-метил, дикамба, флуроксипір — за чутливістю культури.
• Кукурудза: мезотріон, темботріон, топрамезон, нікосульфурон у бакових сумішах із дикамбою.
• Соя/буряк: комбінації етофумезату, фенмедифаму, десмедифаму (буряк); бентазон + тифенсульфурон (соя).
• Десикація/чисті пари: гліфосат, гліфосат + 2,4-Д проти переростаючих рослин.

Максимальна ефективність досягається за обробки бур'яну у фазі 2–4 справжніх листків (висота до 10 см); переростання різко знижує дію препаратів.

Щириця звичайна лишається важким об'єктом контролю саме через поєднання пізньої й розтягнутої схожості, величезного довговічного банку насіння та здатності формувати гербіцидостійкі біотипи. Стійкого результату досягають лише системно: правильна сівозміна, своєчасний механічний обробіток, чергування механізмів дії гербіцидів і безумовне недопущення обсіменіння на полі та в його оточенні.