Довгоносики (Curculionidae) — одна з найбільш численних родин жуків (Coleoptera), що налічує понад 60 тисяч видів у світі та сотні видів в Україні. Характерна ознака — витягнута в трубку передня частина голови (rostrum, «головотрубка»), на кінці якої розташовані гризучі ротові органи. В агроценозах України довгоносики є економічно значущими шкідниками бобових (соя, горох, люцерна, конюшина), ріпаку, цукрового буряка, плодових (яблуня), декоративних і виноградників. Розмір імаго коливається від 1,5 до 15 мм, тіло щільне, часто покрите лусочками сірого, бурого або зеленуватого кольору.

Як виглядає

Довгоносики мають видовжене овальне або грушоподібне тіло, тверді надкрила, колінчасто-булавоподібні вусики, які причленовані до головотрубки. Саме rostrum — головна морфологічна ознака родини: у самок ріжучих видів він часто довший за тіло і використовується для прогризання отворів у тканинах рослини під яйцекладку. Забарвлення варіює від чорного до строкатого зі смугами та плямами лусочок. Личинка — С-подібна, безнога, з виразною головною капсулою, біла або жовтувата, розвивається у ґрунті, бульбочках, бруньках або тканинах рослини залежно від виду.

Економічно важливі види в Україні

• Sitona spp. (бульбочкові довгоносики, перш за все S. lineatus, S. crinitus, S. humeralis) — на горосі, сої, люцерні, конюшині. Розмір 3-5 мм.
• Bothynoderes punctiventris (буряковий звичайний довгоносик) — масовий шкідник цукрового буряка, 12-15 мм.
• Tanymecus dilaticollis (сірий буряковий довгоносик) — пошкоджує сходи буряка та соняшнику, 6-8 мм.
• Anthonomus pomorum (яблуневий квіткоїд) — шкідник бруньок і квіток яблуні, 3,5-4,5 мм.
• Phyllobius spp., Polydrusus spp. — листогризи плодових і декоративних, 4-9 мм.
• Otiorhynchus sulcatus (виноградний скосарь) — нічний листогриз винограду, ягідних, декоративних; личинки нищать коріння.

Біологія і життєвий цикл

Більшість видів дає одне покоління на рік. Зимують переважно дорослі жуки в ґрунті, під рослинними рештками, у пристовбурних колах дерев або в лісосмугах поруч із полями. Весною за стійких +8…+12 °C імаго мігрують на сходи кормових культур — спочатку короткими переходами по поверхні ґрунту, а з потеплінням понад +18 °C починають перелітати. Самки відкладають яйця по одному або групами: у ґрунт біля кореневої шийки (Sitona, Bothynoderes), у тканини черешка чи стебла (Tanymecus), у бруньку перед розкриванням (Anthonomus). Плодючість — від кількох десятків до 200-400 яєць. Личинки розвиваються 30-60 діб у ґрунті, де живляться бульбочками азотфіксуючих бактерій (Sitona) або тонким корінням, далі заляльковуються; молоде покоління імаго виходить у другій половині літа і додатково живиться перед зимівлею.

Шкода для культур і симптоми пошкодження

• Соя, горох, люцерна, конюшина (Sitona): краєві фестонні («півмісяцеві») погризи листя сходів; найбільш чутлива фаза — 1-3 справжніх листки. Личинки знищують азотфіксуючі бульбочки, що знижує азотне живлення культури. Недобір урожаю до 15-30 % за високої щільності.
• Цукровий буряк, соняшник (Bothynoderes, Tanymecus): жуки повністю об'їдають сім'ядолі та точку росту сходів — можливе повне знищення посіву і необхідність пересіву. Особливо небезпечні за затримки сходів через посуху або холод.
• Ріпак, гірчиця (Ceutorhynchus spp.): пошкодження стебел і стручків, занос інфекції.
• Яблуня (Anthonomus pomorum): прогризання бруньок перед розкриванням, личинки розвиваються всередині квітки, яка засихає («коричневі ковпачки»). Втрати квіток і зав'язі — до 50-100 % у вогнищах.
• Виноград, ягідні, декоративні (Otiorhynchus): крайові вирізи на листі вночі; личинки підгризають коріння, спричиняючи в'янення кущів.

Моніторинг і пороги шкідливості

Огляд посівів починають із появою сходів і триває до фази 4-6 справжніх листків. Враховують кількість жуків на 1 м² або на рослину, ступінь дефоліації, фазу розвитку культури. Орієнтовні пороги: Sitona на горосі і сої — 5-10 жуків/м² у фазі сходів або 10-15 % пошкодженої листової поверхні; Bothynoderes на буряку — 0,3-0,5 жука/м² на ранніх сходах; Anthonomus pomorum — 15-20 жуків на 100 струшувань гілок до фази «зелений бутон». Для деяких видів (Anthonomus, Otiorhynchus) застосовують феромонні пастки та пастки Барбера для оцінки динаміки.

Заходи контролю

Агротехнічні

• Сівозміна з просторовою ізоляцією нових посівів бобових/буряка від торішніх полів та багаторічних трав не менше ніж на 500-1000 м.
• Оптимально ранні строки сівби бобових та буряка — щоб культура переросла критичну фазу до масової міграції жуків.
• Якісна передпосівна підготовка ґрунту, боротьба з падалицею і самосівом.
• Знищення рослинних решток і вирівнювання поверхні ґрунту, лущення стерні після збирання.
• У садах — обтрушування жуків Anthonomus на полотно ранньою весною за t° нижче +10 °C; білення штамбів, очистка кори.

Хімічний контроль

Контроль будується на двох рівнях: обробка насіння та обприскування по сходах/вегетації, з обов'язковою ротацією IRAC-груп для запобігання резистентності.

• Обробка насіння (бобові, буряк, ріпак): неонікотиноїди (тіаметоксам, імідаклоприд, клотіанідин — де дозволено реєстром) або фіпроніл; знижує тиск ранніх жуків у фазі сходів.
• Інсектициди по сходах і вегетації: піретроїди (лямбда-цигалотрин, дельтаметрин, есфенвалерат, бета-цифлутрин) — швидкий нокдаун імаго; неонікотиноїди (тіаклоприд, ацетаміприд, тіаметоксам) — системна дія, ефективні в прохолодну погоду; хлорантраніліпрол і його суміші — для подовженого захисту.
• Сад (Anthonomus pomorum): обробки у фазі «зелений конус» — «мишаче вухо» піретроїдами або неонікотиноїдами.
• Виноград і декоративні (Otiorhynchus): вечірні обробки піретроїдами або неонікотиноїдами; для личинок у ґрунті — ентомопатогенні нематоди (Heterorhabditis bacteriophora, Steinernema) як біологічна альтернатива.

Для ротації груп інсектицидів використовують щонайменше 2-3 різні IRAC-класи протягом сезону. Обробки виконують при сухій погоді, температурі +12…+24 °C, з достатнім об'ємом робочого розчину для покриття краю листя і черешків.

Біологічний контроль

Найбільш відомий ентомофаг — паразитоїдна оса Microctonus aethiopoides (Braconidae), яка вражає імаго Sitona і пригнічує розмноження. Личинками і яйцями довгоносиків живляться жужелиці (Pterostichus, Bembidion) і павуки. На виноградниках і в садах ефективні ентомопатогенні нематоди проти личинок Otiorhynchus, а також гриби Beauveria bassiana, Metarhizium anisopliae — окремо чи в баковій суміші зі зниженою дозою хімічних інсектицидів.

Через широкий спектр господарів, прихований спосіб життя личинок (у ґрунті чи всередині тканин) та здатність імаго мігрувати з прилеглих стацій довгоносики залишаються одними з найскладніших шкідників для контролю. Стратегія перемоги — інтегрований підхід: сівозміна + строки сівби + протруйники + обґрунтовані обробки по моніторингу з ротацією діючих речовин, а не одиничні «вогнегасні» обприскування пізно по сходах.