Томатна мінуюча міль (Tuta absoluta, EPPO-код GNORAB) — карантинний шкідник родини виїмчастокрилих молей (Gelechiidae), один із найнебезпечніших фітофагів пасльонових культур у світі. Походить із Південної Америки, звідки на початку XXI століття поширилася в Середземномор'ї, а згодом по всій Європі. В Україні виявляється переважно в захищеному ґрунті (теплиці, плівкові тунелі) та на півдні у відкритому ґрунті, де м'які зими дозволяють шкіднику перезимовувати. Основна культура-господар — томат, проте міль здатна розвиватися також на картоплі, баклажані, перці та диких пасльонових. За відсутності захисту втрати врожаю томата сягають 80–100 %.
Як виглядає
Доросла міль дрібна, розмах крил 8–10 мм, тіло завдовжки 5–7 мм, сріблясто-сіро-коричневе. Передні крила вузькі, ланцетні, з характерними чорними цятками на буро-сірому тлі; задні крила світліші, з довгою бахромою. У стані спокою комаха складає крила покрівлею і має ниткоподібні вусики, які становлять близько 70 % довжини тіла. Яйця дуже дрібні (0,3–0,4 мм), циліндричні, кремово-білі, з часом темнішають. Гусениця (личинка) проходить чотири віки: молодші — кремово-білі з темною головою, старші набувають зеленувато-рожевого забарвлення з помітною темною поперечною смугою позаду голови; довжина дорослої гусениці до 8–9 мм. Лялечка коричнева, завдовжки близько 5 мм, утворюється в ґрунті, на поверхні листя або всередині міни.
Біологія та життєвий цикл
Томатна мінуюча міль — багатоїдний полівольтинний шкідник: за рік у теплих умовах та в обігрівних теплицях розвивається 10–12 поколінь, які накладаються одне на одне. Самка живе 10–15 діб і відкладає до 250–300 яєць поодинці на нижній бік листя, на стебла, чашолистки та зелені плоди. Розвиток одного покоління за оптимальної температури 25–30 °C завершується за 24–38 діб; нижній поріг розвитку — близько 9 °C. Гусениці відроджуються через 4–6 діб і одразу вгризаються в тканину, де живляться все життя. Заляльковування відбувається в ґрунті, на листі або в міні. Шкідник не має вираженої діапаузи й за наявності корму та тепла розвивається безперервно, тому в теплицях популяція зростає лавиноподібно. Поширюється з розсадою, плодами, тарою, транспортом, а дорослі особини активно перелітають на короткі відстані.
Шкода для культур
- Томат — основний господар; втрати врожаю 50–100 % за відсутності захисту, особливо в теплицях.
- Картопля — пошкоджує листя й бульби, знижуючи якість та лежкість.
- Баклажан і перець — мінування листя, погіршення розвитку рослин.
- Дикі пасльонові (паслін, дурман) — резервати, що підтримують популяцію між сезонами.
Шкідник небезпечний на всіх фазах розвитку рослини — від розсади до достигання плодів, уражаючи листя, стебла, точку росту й плоди.
Симптоми пошкодження
Найхарактерніша ознака — неправильної форми прозорі або бурі міни (ходи) всередині листкової пластинки, у яких видно гусеницю та темні екскременти. Міни поступово некротизуються, листя засихає й опадає, фотосинтез різко падає. На стеблах гусениці проробляють ходи, що спричиняє в'янення та злам пагонів. На плодах помітні вхідні отвори з екскрементами біля чашолистка; усередині — звивисті ходи, що відкривають ворота для вторинних гнилей і роблять плоди непридатними до споживання й зберігання. Сильно заселені рослини виглядають обпаленими через суцільне відмирання мінованого листя.
Заходи контролю
Агротехнічні
- Використання здорової сертифікованої розсади та карантинний контроль ввезеного садивного матеріалу й плодів.
- Знищення рослинних решток і самосіву пасльонових, глибока зяблева оранка для загибелі лялечок у ґрунті.
- Дотримання сівозміни з поверненням пасльонових на поле не раніше ніж через 3 роки.
- Герметизація теплиць протимоскітними сітками (отвір ≤0,4 мм) на вентиляції та подвійні двері-тамбури.
- Феромонний моніторинг (дельта- та водні пастки) для раннього виявлення й масового відлову самців, а також сині та жовті клейкі пастки.
- Біологічний захист: випуск хижих клопів роду Nesidiocoris та Macrolophus, паразитоїдів-трихограм, застосування ентомопатогенних препаратів на основі Bacillus thuringiensis.
Хімічний контроль
Обприскування проводять за появи перших мін, спрямовуючи робочий розчин на нижній бік листя; через високу швидкість розвитку резистентності діючі речовини обов'язково чергують за різними механізмами дії. Ефективні діючі речовини: хлорантраніліпрол, циантраніліпрол, індоксакарб, спінозад, спінеторам, емамектину бензоат, метафлумізон, флубендіамід. Для пригнічення личинок молодших віків застосовують також інгібітори синтезу хітину (люфенурон, тефлубензурон). Кратність обробок та інтервали визначають за регламентом і чисельністю шкідника, дотримуючись антирезистентної стратегії.
Складність контролю томатної мінуючої молі зумовлена прихованим способом життя гусениць усередині тканин, де вони захищені від контактних інсектицидів, надзвичайно високою плодючістю та швидкою зміною поколінь, що веде до стрімкого розвитку резистентності. Тому ефективний захист можливий лише за інтегрованого підходу — поєднання карантинних, агротехнічних, біологічних і хімічних заходів із постійним феромонним моніторингом.