Соняшникова шипоноска (Mordellistena parvula Gyllenhal) — дрібний жук родини шипоносок, або горбаток (Mordellidae, ряд твердокрилі — Coleoptera), один зі специфічних стеблових шкідників соняшнику. В Україні поширена повсюдно, де вирощують культуру, проте найбільшої шкоди завдає у Степовій зоні. Небезпеку становить не доросла комаха, а личинка, яка живиться серцевиною стебла та руйнує провідні тканини рослини.
Як виглядає
Дорослий жук чорний, із густим прилеглим волосяним покривом, завдовжки 2,5–3,3 мм. Тіло клиноподібне, з характерним «горбатим» профілем і загостреним кінцем черевця (пігідієм), що виступає за надкрила — саме ця особливість дала родині назву «шипоноски». Вусики ниткоподібні, 11-членикові. Завдяки видовженим стрибальним заднім ногам жуки за дотику різко зриваються й перевертаються, тому Mordellidae ще називають жуками-перекидайликами.
Личинка лимонно-жовта, з бурою головою, завдовжки до 10 мм, має три пари грудних ніг. Діагностична ознака — два гострі коричневі шипики на останньому сегменті черевця. Лялечка вільна, жовтувата, розташована у стеблі рослини-живителя.
Біологія і життєвий цикл
Шкідник розвивається в одному поколінні на рік (моновольтинний вид). Зимують личинки старшого віку всередині стебел соняшнику та диких складноцвітих. Із середини квітня личинки заляльковуються у прогризених ходах. Виліт жуків припадає на травень — червень: вони прогризають у стеблах округлі отвори й виходять назовні, додатково живляться на квітках та генеративних органах рослин.
Самки відкладають яйця у липні — серпні, розміщуючи їх поодинці у пазухах листків і під шкіркою стебла. Молоді личинки, що відроджуються наприкінці літа, вгризаються в серцевину й живляться нею до осені, прокладаючи численні звивисті ходи вздовж стебла. У межах однієї рослини зазвичай розвивається 5–14 личинок, проте за сприятливих умов та високої заселеності їхня кількість може сягати 90 особин в одному стеблі. На зимівлю личинки спускаються в нижню частину стебла, ближче до основи, де менш імовірне пошкодження морозами. Розвиток шкідника тісно прив'язаний до фенології соняшнику: тепла, посушлива погода в період льоту жуків сприяє масовому розмноженню, тоді як холодні вологі весни його стримують.
Шкода для культур
Основна культура-живитель — соняшник. Личинки прогризають ходи у серцевині стебла та руйнують судинно-волокнисті пучки, через що порушується транспорт води й поживних речовин. Пошкоджені рослини відстають у розвитку, формують дрібніший кошик і щуплі сім'янки, а стебла стають ламкими й схильними до вилягання, особливо за вітру в період наливу.
- Пряма шкода: зниження маси 1000 насінин та недобір урожаю на сильно заселених площах; за масового розмноження втрати продуктивності можуть бути відчутними.
- Непряма шкода: ходи й вхідні отвори стають воротами інфекції для збудників фузаріозу, фомозу та фомопсису — личинки фактично сприяють розвитку стеблових гнилей і погіршують якість урожаю.
Найвідчутніших втрат завдають популяції шкідника на полях беззмінного вирощування соняшнику та за порушення технології збирання, коли заселені стебла залишаються на полі. Офіційно затвердженого економічного порога шкодочинності для виду не встановлено — питання шкідливості потребує додаткових досліджень, тому рішення про захист ухвалюють за результатами обстеження поля та з урахуванням попередньої історії заселення.
Моніторинг
Заселеність визначають оглядом стебел: восени або рано навесні їх розрізають уздовж і підраховують кількість ходів та зимуючих личинок. У період вегетації наявність шкідника виявляють за округлими отворами вильоту жуків на стеблах і за самими жуками на квітках соняшнику та бур'янів-складноцвітих у травні — червні. Особливу увагу приділяють крайовим смугам полів, ділянкам із попередником соняшником і місцям накопичення падалиці та рослинних решток, де концентрація шкідника найвища.
Заходи контролю
Агротехнічні
- Дотримання сівозміни з поверненням соняшнику на попереднє поле не раніше ніж через 7–8 років.
- Низький зріз стебел під час збирання та подрібнення рослинних решток — це знищує значну частину зимуючих личинок.
- Глибока зяблева оранка після соняшнику, що загортає й руйнує заселені стебла.
- Знищення падалиці соняшнику та диких складноцвітих бур'янів, які є резерватами шкідника.
- Просторова ізоляція нових посівів від торішніх полів соняшнику.
Хімічний контроль
Інсектицидні обробки спрямовують на дорослих жуків у період їхнього масового льоту (травень — червень), до відкладання яєць, оскільки личинку всередині стебла препарати практично не дістають. Залежно від фітосанітарної ситуації застосовують діючі речовини з груп неонікотиноїдів — ацетаміприд, тіаметоксам, імідаклоприд; піретроїдів — лямбда-цигалотрин, дельтаметрин; а також антранілдіамід хлорантраніліпрол. Доцільно чергувати препарати з різним механізмом дії для уповільнення розвитку резистентності та обов'язково дотримуватися регламентів застосування на соняшнику.
Соняшникова шипоноска належить до прихованостеблових шкідників, тому виявити та знищити личинку безпосередньо у стеблі складно. Через це основний акцент роблять на профілактиці: руйнуванні зимуючого запасу агротехнічними прийомами та своєчасних обробках проти жуків. Системний підхід, який поєднує сівозміну, якісний обробіток ґрунту й контроль льоту імаго, дає змогу втримувати чисельність шкідника на безпечному рівні й уникати спалахів стеблових гнилей.