Павутинний кліщ (Tetranychus urticae — звичайний, двокрапковий; Tetranychus cinnabarinus — червоний; код EPPO TETRUR) — поліфаг із родини павутинних кліщів (Tetranychidae), не комаха, а представник павукоподібних (Arachnida, ряд Trombidiformes). В Україні зустрічається повсюдно — від відкритого ґрунту степової зони до теплиць у всіх кліматичних поясах. На відкритому полі завдає системних втрат сої, кукурудзі, бавовнику, баштану, плодовим садам та виноградникам; у захищеному ґрунті — основний шкідник огірка, томата, перцю, баклажана та декоративних культур (троянда, гербера, хризантема).

Як виглядає

Дорослі особини дрібні: самки 0,4–0,6 мм, самці трохи дрібніші (0,3–0,4 мм) і витягнутіші. Тіло овальне, мʼяке, з вісьмома ногами (комахи мають шість — це ключова діагностична ознака). Літня форма — жовто-зелена з двома темними плямами по боках спини (звідси й назва «двокрапковий»). Самки, що йдуть у діапаузу восени, набувають оранжево-червоного кольору і ховаються під корою, у рослинних рештках, верхньому шарі ґрунту, тріщинах теплиць. Яйця сферичні, прозоро-перлинні (~0,14 мм), відкладаються на нижньому боці листка серед павутини. Личинка має шість ніг, після першої линьки переходить у фазу німфи з вісьмома ногами.

Біологія і життєвий цикл

Кліщ розвивається за теплої сухої погоди. За температури +25…+30 °C і відносної вологості 35–55 % повний цикл (яйце → личинка → протонімфа → дейтонімфа → імаго) триває 7–14 днів; за +15 °C розтягується до 25–30 днів. У відкритому ґрунті півдня України встигає 8–12 поколінь за сезон, у теплицях — до 20 і більше при безперервному вирощуванні.

Одна самка живе 20–40 днів і відкладає 80–120 яєць. Розмноження партеногенетичне за арренотокією: з незапліднених яєць виходять самці (гаплоїди), із запліднених — самки (диплоїди). Це обумовлює швидке формування резистентності до акарицидів: рецесивні мутації одразу проявляються в самцях. Восени під впливом короткого дня й похолодання самки переходять у діапаузу і зимують групами у затишних місцях.

Симптоми пошкодження

Кліщі живляться вмістом клітин мезофілу, проколюючи епідерміс хеліцерами з нижнього боку листка. Стадії пошкодження:

• Точкові депігментації — дрібні світло-жовті крапки на верхньому боці листка (видно на просвіт).
• Мармуровість і бронзовість — крапки зливаються, лист стає сіро-жовтим, потім бронзово-бурим.
• Павутина на нижньому боці листка, між листками й у пагонах — діагностична ознака масової колонії.
• Передчасний листопад, скручування і всихання листя, оголення верхівок пагонів.
• Зниження фотосинтезу, недобір врожаю 15–60 %, на огірку в теплиці — повна загибель насадження за 2–3 тижні без захисту.

Спектр культур

• Польові: соя, кукурудза, соняшник, бавовник, цукрові буряки, конопля.
• Овочеві відкритого ґрунту: огірок, кавун, диня, гарбуз, квасоля, баклажан.
• Тепличні: огірок, томат, перець, баклажан, зелень.
• Плодові й ягідні: яблуня, груша, слива, виноград, малина, полуниця, смородина.
• Декоративні й розсадницькі: троянда, хризантема, гербера, декоративні чагарники.

Моніторинг і пороги шкодочинності

Огляд листя робити з нижнього боку через лупу 10× або під бінокуляром. Рекомендовані ЕПШ (економічні пороги шкодочинності):

• Соя: 3–5 рухомих особин на лист у фази бутонізації–налив бобу.
• Соняшник: 30 % заселених листків на рослину.
• Кукурудза: поява колоній на нижніх листках до фази 8–10 листків.
• Огірок у теплиці: 1–2 особини на лист на першій декаді культури.
• Яблуня: 5–7 рухомих особин на лист у червні, 10 — у липні.
• Виноград, троянда: поява поодиноких колоній — сигнал до обробки.

Заходи контролю

Агротехнічні й біологічні

• Знищення рослинних решток і бурʼянів (особливо вʼюнка, мальви, лободи — резерватів кліща).
• Зрошення дощуванням і підтримка вологості 60–70 % у теплиці — пригнічує популяцію.
• Просторова ізоляція полів сої й баштану від багаторічних резерватів.
• Хижі кліщі-фітосейїди: Phytoseiulus persimilis (теплиці, висока вологість), Amblyseius (Neoseiulus) californicus (ширший температурний діапазон), Neoseiulus fallacis (відкритий ґрунт, сади).
• Хижі клопи Orius spp., золотоочки Chrysoperla carnea як супутні ентомофаги.

Хімічний контроль (акарициди, ротація за IRAC)

Через коротке покоління й гаплоїдних самців резистентність формується за 3–5 обробок одним механізмом. ОБОВ’ЯЗКОВО чергувати MoA-групи IRAC між генераціями:

• IRAC 6 (макроциклічні лактони, активатори глутамат-Cl): абамектин, мілбемектин.
• IRAC 10A (інгібітори росту кліщів): етоксазол, клофентезин, гексітіазокс.
• IRAC 12B/12C (інгібітори АТФ-синтази): пропаргіт.
• IRAC 13 (роз’єднувачі окисного фосфорилювання): хлорфенапір.
• IRAC 20D (інгібітори комплексу III): біфеназат.
• IRAC 21A (інгібітори комплексу I METI): феназаквін, тебуфенпірад, піридабен.
• IRAC 23 (інгібітори ACCase, β-кетоацил-CoA): спіромесифен, спіротетрамат, спіродиклофен.
• IRAC 25 (інгібітори комплексу II): ціфлуметофен.
• IRAC 3A (модулятори натрієвих каналів — піретроїди): біфентрин — обмежено, лише як партнер у бакових сумішах, бо швидко селектує резистентність.
• IRAC 15 (інгібітори синтезу хітину): флуфеноксурон — переважно проти яєць/личинок.

Правило: дві послідовні обробки — різні MoA-групи; за сезон не більше 1–2 застосувань одного механізму. Овіцид (10A, 15) + дорослицид (6, 20D, 23) у баковій суміші підвищує ефективність першої обробки. Норма витрати робочого розчину — 600–1000 л/га для повного покриття нижнього боку листка.

Стрімке покоління, прихована локалізація на нижньому боці листка, павутина (механічний барʼєр для дрібних крапель), різнокольорові форми (літня жовто-зелена і зимова червона часто діагностуються як різні види), широкий поліфагізм і висока швидкість селекції резистентності роблять Tetranychus urticae одним із найскладніших обʼєктів захисту рослин. Системний підхід: моніторинг із лупою з фази 4–6 листків, дотримання ЕПШ, ротація IRAC-груп, інтеграція хижих кліщів у теплицях і фітосанітарна гігієна резерватів — основа сталого контролю.