Рипʼяшниця сочевична (Etiella zinckenella, EPPO-код ETIEZI; родина вогнівки — Pyralidae) — небезпечний шкідник зернобобових культур, гусениці якого розвиваються всередині бобів і виїдають насіння. Це той самий вид, що в каталозі представлений також під назвою «акацієва вогнівка»; назва «рипʼяшниця сочевична» традиційно вживається стосовно пошкодження сої, сочевиці та інших дрібнонасінних бобових. В Україні поширена переважно у Степу і Лісостепу, найшкідливіша у південних посушливих регіонах, де за теплий сезон встигає дати кілька поколінь і здатна знищити значну частину врожаю сої та сочевиці.
Як виглядає
Метелик невеликий, розмах крил 24–30 мм. Передні крила вузькі, сірувато-бурі, з характерною білою поздовжньою смугою вздовж переднього краю та жовтувато-рудою поперечною перев’яззю ближче до зовнішнього краю — ці дві ознаки є ключовими для діагностики виду. Задні крила світло-сірі, напівпрозорі, з темнішою облямівкою. У стані спокою метелик складає крила вузькою «трубочкою», тримаючись малопомітно на сухих рослинних рештках. Яйця дрібні (близько 0,5 мм), овальні, спершу білясті, згодом рожевіють. Доросла гусениця 15–22 мм завдовжки, тіло зеленувате або жовтувато-зелене з рожевим чи червонуватим відтінком, із трьома темними поздовжніми смугами та темною головою. Лялечка жовто-бура, 9–12 мм, у щільному шовковистому коконі в ґрунті.
Біологія та життєвий цикл
Зимує шкідник у стадії дорослої гусениці або лялечки в коконі у поверхневому шарі ґрунту на глибині 3–6 см. Виліт метеликів першого покоління припадає на травень–червень за прогрівання ґрунту. Метелики ведуть присмерковий і нічний спосіб життя, додатково живляться нектаром квіток. Самиця відкладає яйця поодинці або невеликими групами на боби, чашечку квітки чи молоді стручки; плодючість становить 100–300 яєць. Ембріональний розвиток триває 5–10 днів. Відроджена гусениця вгризається у боб і живиться насінням, обплітаючи порожнину павутиною та екскрементами. Розвиток гусениці триває 18–30 днів залежно від температури, після чого вона залялькується в ґрунті. На посівах сої та сочевиці у південних областях України розвивається 2–3 покоління, що накладаються одне на одне; оптимум розвитку — теплий сухий клімат із температурою 25–30 °C, тому в посушливі роки спалахи чисельності особливо інтенсивні.
Шкода для культур
Шкодять виключно гусениці, пошкоджуючи генеративні органи бобових. Найвразливіші:
- Соя — виїдання насіння в бобах, зниження схожості й товарності, погіршення олійності та білковості зерна; за високої щільності — масова порожнистість бобів.
- Сочевиця — значне зниження виходу кондиційного насіння, втрата посівних якостей; пошкодженість на насіннєвих ділянках буває критичною.
- Нут — одна з ключових культур-господарів у посушливих умовах; пошкодженість бобів може перевищувати 40 %.
- Квасоля — виїдання насіння в стручках, втрата товарного вигляду та схожості.
- Горох — пошкодження насіння в стручках, зниження врожаю і посівних якостей.
- Інші бобові (чина, люпин, дикорослі бобові) — локальні осередки пошкоджень, особливо на насіннєвих посівах.
Окрім прямих втрат маси зерна, пошкоджене насіння втрачає схожість і часто заселяється сапротрофними грибами та бактеріями, що додатково знижує його якість при зберіганні та переробці.
Симптоми пошкодження
Зовні уражені боби сої й сочевиці майже не відрізняються від здорових, тому шкідник тривалий час лишається непоміченим. При розкритті стручка видно виїдене або вискоблене насіння, павутинні нитки та темні екскременти гусениці всередині. На поверхні бобів іноді помітні дрібні вхідні отвори, прикриті павутиною. Сильно заселені посіви дають щуплі, частково порожні стручки; під час обмолоту виявляється підвищена кількість пошкодженого й засміченого зерна. На сочевиці та сої характерним є зниження маси 1000 насінин і поява насіння з виїденою серцевиною.
Заходи контролю
Агротехнічні
Дотримання сівозміни з просторовою ізоляцією нових посівів сої та сочевиці від торішніх полів і багаторічних бобових трав. Глибока зяблева оранка для знищення зимуючих коконів у ґрунті. Висів у ранні оптимальні строки та підбір скоростиглих сортів, щоб сформувати й налити боби до масового льоту шкідника. Своєчасне роздільне збирання й швидкий обмолот зменшують перебування пошкодженого насіння в полі. Знищення бур’янів-резерваторів (зокрема дикорослих бобових) на узбіччях і парах, лущення стерні після збирання.
Хімічний контроль
Інсектицидні обробки проводять у період масового льоту метеликів і початку відродження гусениць (до вгризання їх у боби), орієнтуючись на дані феромонного моніторингу й порогову чисельність. Ефективні діючі речовини — піретроїди (лямбда-цигалотрин, дельтаметрин, альфа-циперметрин, есфенвалерат), фосфорорганічні (хлорпірифос, диметоат), а також комбіновані препарати з додаванням неонікотиноїдів (тіаклоприд, ацетаміприд). За тривалого льоту може знадобитися дворазова обробка з інтервалом 10–14 днів, з чергуванням діючих речовин різних хімічних груп для уникнення резистентності та дотриманням строків очікування до збирання.
Прихований спосіб життя гусениць усередині бобів робить рипʼяшницю сочевичну складним для контролю об'єктом: коли пошкодження стає видимим, хімічний захист уже неефективний. Тому вирішальне значення мають моніторинг льоту імаго феромонними пастками, точне визначення строків обробок і поєднання агротехнічних заходів зі своєчасним інсектицидним захистом насіннєвих і товарних посівів сої, сочевиці та інших зернобобових.