Несправжньощитівки (Coccidae) — родина дрібних рослиноїдних комах підряду кокцид, у яких воскова куполоподібна вкривка самки не відокремлюється від тіла, на відміну від справжніх щитівок (Diaspididae). В Україні шкоди завдають здебільшого Parthenolecanium corni (акаційна), Pulvinaria vitis (виноградна повстяна), Coccus hesperidum (м'яка цитрусова), Eulecanium tiliae (липова) та Sphaerolecanium prunastri (сливова). Заселяють плодові, виноград, декоративні дерева й кущі, оранжерейні та кімнатні рослини; разом із Diaspididae утворюють комплекс «щитівкові» — один із найскладніших для контролю серед сисних шкідників саду.

Як виглядає

Доросла самка несправжньощитівки нерухома, прикріплена до кори або листової жилки. Тіло опукле, куполоподібне, овальне або округле, завдовжки 3–7 мм залежно від виду. Покриви тверді або шкірясті, від світло-коричневого до темно-каштанового, чорного кольору; Pulvinaria vitis у період яйцекладу формує характерний білий ватоподібний овісак, який часто помилково сприймають як основну ознаку шкідника. Самець значно дрібніший (близько 1,5 мм), має пару крил, живе кілька годин і участі у живленні не бере. Найрухоміша стадія — «бродяжки» (crawlers, німфи I віку): сплощені, жовтуваті, активно розповзаються гілками і саме на цій фазі заселяють нові рослини й гілки.

Чим відрізняється від справжніх щитівок

• Coccidae — щиток зростається з тілом самки; піднявши «опуклість», тіло знімається разом з нею.
• Diaspididae — щиток лежить окремим «капелюшком» над пласким тілом самки, легко відділяється.
• На несправжньощитівках завжди утворюється падь (медяна роса), у Diaspididae її майже немає.

Біологія і життєвий цикл

Більшість видів роду Parthenolecanium, Eulecanium, Sphaerolecanium дають у кліматі України одне покоління на рік; Pulvinaria vitis — також одне; Coccus hesperidum у захищеному ґрунті — до 3–4 поколінь. Зимує переважно німфа II віку на скелетних гілках і молодих пагонах, рідше — запліднена самка. Навесні, з пробудженням сокоруху, німфа поновлює живлення й швидко доростає до самки; Parthenolecanium corni закінчує розвиток до кінця травня — початку червня, коли під вкривкою накопичується 1500–3000 яєць. Бродяжки масово виходять у червні (для P. corni — фенофаза «після цвітіння — формування плоду» яблуні), розповзаються по молодих пагонах і листках, прикріплюються і починають живлення. У серпні–вересні линяють у німфу II віку й уходять на зимівлю. Самці зʼявляються в окремих популяціях, у багатьох умовах розмноження партеногенетичне.

Шкода для культур

• Яблуня, груша, слива (Parthenolecanium corni, Sphaerolecanium prunastri, Eulecanium tiliae) — пригнічення приростів, всихання обростаючих гілок, погіршення зимостійкості; за чисельності 30–50 самок на погонний метр гілки — недобір урожаю 15–30%.
• Виноград (P. corni, Pulvinaria vitis) — ослаблення лоз, зниження цукристості ягід, забруднення гронів паддю; Pulvinaria vitis у роки масового розмноження робить лозу непридатною на врожай поточного сезону.
• Цитрусові, кавоє дерево, фікус, олеандр, бенгальський фікус, мирт (Coccus hesperidum) — у теплицях і кімнатних колекціях масове засилення листя, скидання листя, відмирання гілок.
• Декоративні дерева (липа, клен, в'яз, ясен) — естетична шкода (липкі плями паді під кронами на тротуарах і автівках) плюс ослаблення дерев у міському середовищі.
• Розсадники — заселення прищеп і саджанців ускладнює реалізацію матеріалу та сприяє розповсюдженню шкідника в нові регіони.

Симптоми пошкодження

Найперше помітна липка падь на листі під гілками: на ній розвивається сажистий грибок (Capnodium, Cladosporium), листя і пагони покриваються чорним нальотом, фотосинтез падає на 25–60%. На корі видно округлі або овальні «горбки» 3–6 мм, що щільно сидять рядами вздовж пагона; під ними — самка з яйцями (травень–червень) або порожній «купол» (після виходу бродяжок). На Pulvinaria vitis характерний білий ватоподібний шар довкола самки. Заселені гілки оголюються, скелетні відмирають, на яблуні й сливі утворюються «віники» з ослабленими приростами. Часто шкідника супроводжують мурашки, які охороняють колонію від ентомофагів задля доступу до паді.

Заходи контролю

Агротехнічні та механічні

• Обрізування й спалювання сильно заселених гілок до бруньки, особливо в розсадниках і молодих садах.
• Зачищення відсталої кори і побілка штамбів пізно восени — знищує частину зимуючих німф.
• Правильне формування крони, без загущення, поліпшує доступ ентомофагів і дії препаратів.
• Контроль мурашок (клейові пояси на штамби) — без них хижаки й паразитоїди швидко гасять локальні спалахи.
• Видалення сильно ослаблених маточних і кімнатних рослин, на яких неможливе одужання.

Біологічний контроль

• Хижий жук Chilocorus bipustulatus та інші кокцинеліди — основний природний регулятор у відкритому ґрунті.
• Паразитоїди родини Encyrtidae (роди Metaphycus, Microterys, Coccophagus) — у тому числі промислові інтродукції в теплицях проти Coccus hesperidum.
• Хижі кліщі та златоочки доповнюють контроль на молодих стадіях.
• Мінеральні оливи на період зимового спокою (3–4% садовий концентрат) — фізично душать німфу II віку під вкривкою; екологічно сумісний прийом, який можна поєднувати з ентомофагами.

Хімічний контроль

Ключове правило — обприскування у фенофазу масового виходу бродяжок, коли стадія найвразливіша (немає твердої вкривки). На дорослу самку контактні препарати майже не діють. Тривалість виходу бродяжок — 10–20 днів, тому ефективні зазвичай 2 обробки з інтервалом 10–14 днів.

• На зимову обробку (до розпукування бруньок) — мінеральні оливи; за потреби з додаванням фосфорорганічних інсектицидів (диметоат, хлорпірифос — там, де ще дозволені) для зменшення зимуючого запасу.
• Проти бродяжок у літній період — препарати на основі спіротетрамата (системний, рухається флоемою — діє на захищені вкривкою стадії), ацетаміприду, тіаклоприду, тіаметоксаму у дозволених системах. У плодоносних насадженнях слід дотримуватися термінів очікування.
• У теплицях проти Coccus hesperidum ефективні системні неонікотиноїди (у щадних дозах) у поєднанні з паразитоїдами; самі по собі контактні піретроїди погано спрацьовують і знищують ентомофагів.
• Опірність до окремих груп діючих речовин уже задокументована, тому планують чергування механізмів дії між сезонами.

Діагностика і моніторинг

• Восени і ранньою весною — обстеження скелетних гілок на наявність нерухомих «горбків» 3–5 мм; підраховують щільність на погонний метр.
• Кінець травня — початок червня — контроль виходу бродяжок: чорні пластинки або стрічки клею на гілках; перші рухливі особини під лупою свідчать про старт обробок.
• Огляд листя на липкість і сажистий наліт — інтегральний показник наявності колоній зверху по кроні.
• Феромонні моніторингові пастки не використовуються; основний інструмент — візуальний огляд та облікові гілки.

Несправжньощитівки — складний обʼєкт контролю, бо самка більшу частину сезону захищена власною восковою вкривкою, а хімічні обробки ефективні лише у вузьке вікно виходу бродяжок. Стале управління комплексом Coccidae у саду й винограднику будується на ранній діагностиці, збереженні природних ентомофагів, обовʼязкових зимових обробках мінеральною оливою і точкових літніх застосуваннях системних інсектицидів проти бродяжок — лише така інтегрована схема стримує популяцію роками без зриву на масові спалахи.