Сірий пацюк, або пацюк звичайний (Rattus norvegicus), — найпоширеніший в Україні синантропний гризун родини Мишеві (Muridae). Дорослі особини сягають 18-27 см довжини тіла з хвостом завдовжки 13-22 см, маса дорослого самця становить 280-500 г, окремих особин — до 600 г. Хутро бурувато-сіре зі світлішим черевом, морда тупіша і вуха коротші, ніж у чорного пацюка (R. rattus); хвіст коротший за довжину тіла й вкритий рідкими волосками з добре помітними кільцями луски.

Поширення в Україні і місця заселення

Вид трапляється в усіх природно-кліматичних зонах України — від Полісся до степу і Криму. На зиму концентрується в опалюваних будівлях: тваринницькі ферми, свинокомплекси, пташники, зерносховища, елеватори, комбікормові заводи, овочесховища, м'ясокомбінати, склади готової продукції. Влітку розселяється у польові біотопи: лісосмуги, балки, береги водойм, посіви зернових і просапних, лісопаркові зони населених пунктів. На відміну від інших пацюків, R. norvegicus добре плаває і пірнає, тому охоче заселяє меліоративні канали, сміттєзвалища, каналізаційні мережі.

Біологія та життєвий цикл

Тривалість життя у природі — 12-18 місяців, у синантропних умовах із постійною кормовою базою — до 2,5-3 років. Статеве дозрівання настає у віці 2-3 місяці; самки готові до парування цілорічно. Тривалість вагітності 21-24 доби, у виводку 6-12 (іноді до 22) дитинчат. Самка приходить у тічку через 18-24 години після пологів — «післяпологова течка» — і дає 4-7 виводків на рік. Очі у новонароджених розкриваються на 14-17 добу, до 2 місяців молодняк досягає 80-120 г і стає самостійним.

Сезонна динаміка в Україні: навесні — масовий вихід із зимувальних приміщень у польові біотопи й пік розмноження; влітку — польова фаза в лісосмугах, балках, посівах; восени (вересень-листопад) — масова міграція у тваринницькі ферми, склади і елеватори, другий пік розмноження; взимку — концентрація в опалюваних будівлях, цілодобова активність. Одна пара за рік за оптимальних умов потенційно дає приплід до 800-1000 особин з урахуванням розмноження дочірніх поколінь.

Шкідливість для агровиробництва

Сірий пацюк завдає прямих і непрямих збитків у декількох напрямах:

• Зерносховища і елеватори. Поїдає та забруднює зерно екскрементами, сечею, шерстю. Одна особина споживає 25-30 г корму на добу і псує при цьому в 8-10 разів більше. Колонія з 50 пацюків знищує і вибраковує до 1 т зерна на рік.
• Польові посіви. Викопує висіяне насіння кукурудзи, соняшнику, гороху, сої одразу після сівби; пошкоджує дозріваючі качани кукурудзи, головки соняшнику в нижній частині поля; підгризає сходи озимої пшениці й ріпаку поблизу нір.
• Тваринницькі господарства. Поїдає комбікорми, премікси, молоко з поїлок телят і поросят; гризе пластикові ємності, дерев'яні перегородки, ізоляцію електропроводки (часта причина пожеж на фермах).
• Овочесховища і коренеплоди. Псує картоплю, моркву, буряк, цибулю — як у бурті, так і в траншеях; залишені пацюками отвори стають вхідними воротами для гнильних бактерій.
• Епізоотологічна загроза. Носій понад 30 інфекцій, небезпечних для тварин і людини: лептоспіроз, сальмонельоз, чума великої рогатої худоби, трихінельоз, туляремія, гарячка Ку, хвороба Ауєскі.

Ознаки присутності та діагностика заселення

Прямі спостереження пацюків удень — це ознака високої щільності популяції; зазвичай тварини активні в сутінках і вночі. Основні сліди присутності:

• Погризи на дерев'яних конструкціях, мішках з кормами, пластиковій тарі, кабелях, овочах і фруктах. Сліди різців парні, 3-4 мм завширшки.
• Екскременти циліндричної форми 17-20 мм завдовжки і 5-6 мм у діаметрі, темно-коричневі, із загостреними кінцями. Свіжі — м'які й блискучі, старі — сухі та сірі.
• Нори і ходи діаметром 6-9 см у землі, під фундаментами, у соломі, штабелях мішків; зазвичай мають 2-3 виходи і гніздову камеру на глибині 30-80 см.
• Тропи і «затьоки» — темні засалені смуги на стінах і опорах уздовж постійних маршрутів пересування (пацюки рухаються одними й тими ж шляхами).
• Запах — стійкий специфічний «мишачий», але інтенсивніший, із аміачною ноткою; добре відчувається у закритих приміщеннях.
• Сліди лап на пилу або борошні: відбиток задньої лапи 3-4 см, передньої — 2 см; між ними часто видно слід волочіння хвоста.

Контроль чисельності

Профілактика і санітарні заходи

• Герметизація комунікаційних вводів, вентиляційних отворів, фундаментів (сітка з вічком ≤6 мм, бетонування щілин ≥1,5 см).
• Підняття мішків з кормом на піддони 30-40 см від підлоги і ≥50 см від стін; щоденне прибирання просипу.
• Своєчасне знищення рослинних залишків після збору врожаю в радіусі 200 м навколо складів.
• Утримання території чистою від побутових відходів; компостери з кришкою.

Дератизація

Використовують зернові та парафіновані принади з антикоагулянтами другого покоління (бродіфакум, бромадіолон, флокумафен) — вони ефективні при одноразовому поїданні і дають резерв 4-7 днів для приховування симптомів від решти колонії. Принади розміщують у захищених станціях уздовж стін і троп з кроком 5-10 м у приміщеннях і 20-30 м зовні. Гострі отрути (фосфід цинку) застосовують при високій щільності для швидкого збиття чисельності, але вони викликають у виживших особин стійку реакцію уникання. Біологічні методи (приваблення хижих птахів, утримання котів) є допоміжними і не замінюють хімічного контролю на промислових об'єктах.

Сірий пацюк — один із найскладніших шкідників для контролю через високу плодючість, неофобію (обережне ставлення до нових предметів), здатність формувати поведінкову резистентність до отрут і швидкі темпи реколонізації після обробок. Стабільний результат дає лише комплексна програма: інженерна непроникність об'єкта, санітарія, моніторинг постійних точок і ротація діючих речовин принад раз на 6-9 місяців.