Ведмедка звичайна — шкода, моніторинг, контроль

Ведмедка звичайна (Gryllotalpa gryllotalpa; також відома як вовчок звичайний або капустянка) — великий ґрунтовий шкідник із ряду прямокрилих (Orthoptera), родина ведмедкові (Gryllotalpidae). У ґрунтах України поширений повсюдно, особливо на вологих чорноземах, заплавних і зрошуваних ділянках, у присадибних і фермерських городах. Завдає істотних збитків овочевим культурам, картоплі та розсаді, перегризаючи підземні частини рослин.

Морфологія

Доросла особина (імаго) має витягнуте циліндричне тіло завдовжки 35–50 мм, шириною 12–15 мм, бурого або темно-коричневого кольору з шовковистим опушенням. Голова велика, передня, з міцними гризучими ротовими частинами. Передні ноги — копально-розширені (фосоріальні): гомілка перетворена на широку лопатоподібну пластинку з міцними зубцями, якою ведмедка прориває ходи в ґрунті. Крила розвинені: передні (надкрила) короткі, шкірясті; задні — довгі, перетинчасті, у складеному вигляді виступають за межі тіла. Імаго здатна літати в теплі літні вечори.

Яйце овальне, 2,0–2,5 мм, спочатку жовтувате, перед виплодом темніє. Личинка зовні нагадує дорослу особину, але без крил; проходить 8–10 личинкових віків. Молодші личинки безбарвні або сірі, старші набувають буро-коричневого забарвлення. Повний розвиток від яйця до імаго в умовах України триває 2–3 роки.

Біологія та життєвий цикл

Розвиток одного покоління в Лісостепу та Степу України охоплює 2–3 календарні роки; у південних регіонах і за теплішої погоди — швидше. Зимують личинки старших віків та дорослі особини в ґрунті на глибині 50–100 см, нижче лінії промерзання. Виходять із зимівлі в травні, коли ґрунт прогрівається до 8–10 °C на глибині 20 см.

У травні–червні самка влаштовує на глибині 10–20 см гніздову камеру розміром із куряче яйце з ущільненими стінками, навколо якої викушує всі корінці (щоб над гніздом не росли рослини й воно прогрівалося сонцем). У гніздо відкладає до 600 яєць (зазвичай 100–350) у кілька кладок. Самка охороняє кладку до виплоду личинок (15–20 діб залежно від температури). Личинки спочатку залишаються в гнізді, потім розповзаються та живляться самостійно.

Ведмедка веде підземний спосіб життя, рухається в ґрунті, прокладаючи горизонтальні ходи на глибині 2–5 см. На поверхню виходить уночі. У вологий період активність максимальна, у посуху мігрує глибше або до зрошуваних ділянок.

Шкода

Ведмедка — поліфаг із широким спектром живлення. Основна шкода — перегризання коренів, кореневої шийки, підземних частин стебла та підземних запасних органів (бульб, цибулин, коренеплодів). Прокладаючи горизонтальні ходи в орному шарі, шкідник підрізає молоді рослини, які в'януть і гинуть «острівцями». Сильно потерпає розсада, висаджена у ґрунт: за одну ніч ведмедка може знищити десятки рослин на смузі ходу.

Овочеві культури — основні господарі: томати, перець, баклажани, капуста, огірки, кабачки, цибуля, часник;
Картопля — пошкодження бульб (виїдені порожнини) і кореневої системи;
Морква, столовий і цукровий буряк — підгризання коренів і коренеплодів, що знецінює товарний врожай;
Кукурудза — підгризання проростків і коренів молодих рослин на стадії 2–5 листків;
Розсадники й парники — масова загибель сіянців овочевих, квітково-декоративних і деревних культур;
Газони, теплиці, ягідники — пошкодження кореневої системи суниці, газонних трав, саджанців.

Економічний поріг шкідливості для овочевих культур — 1–2 особини на м², для картоплі — 2–3 нори на 10 м². За високої щільності (5–10 і більше особин на м²) можливі втрати врожаю до 30–60 %.

Моніторинг і виявлення

Шкідник прихований у ґрунті, тому облік ведуть за непрямими ознаками:

звивисті поверхневі ходи у вигляді розпушеного валка ґрунту шириною 2–4 см на поверхні після дощу або поливу;
круглі вертикальні нори діаметром 1–2 см, що ведуть у глибину ґрунту;
в'янення та загибель окремих рослин «вогнищами», легке висмикування підгризеного стебла;
уночі — характерне стрекотіння самців біля входу в нору (травень–червень);
навесні — облік за зимувальними гніздами та купами свіжовикинутого ґрунту в теплих, удобрених перегноєм місцях.

Для оцінки чисельності використовують ловчі ями: восени викопують ями 0,5×0,5×0,5 м, заповнюють напівперепрілим гноєм; ведмедка стягується туди на зимівлю. Навесні (березень-квітень) у морозний день гній витягують і вибирають шкідників. Інший спосіб — принадні розчини: ділянку увечері рясно поливають мильною водою або 1–2% розчином пральних засобів; ведмедки виповзають на поверхню та збираються вручну.

Інтегрований захист (IPM)

Агротехнічні заходи

Глибока зяблева оранка (25–30 см) у вересні-жовтні руйнує зимувальні гнізда та ходи, частина особин гине від холоду;
Осушення перезволожених ділянок, відведення поверхневих вод і дотримання водного режиму поливу — ведмедка уникає сухих ґрунтів;
Ловчі ями з гноєм восени по периметру ділянки (1 яма на 50–100 м²);
обмеження внесення свіжого підстилкового гною навесні (приваблює самок для відкладання яєць);
міжрядні розпушування у червні-липні руйнують гніздові камери з кладками;
чергування культур, прибирання рослинних решток і пристовбурних бур'янів.

Біологічний контроль

Ентомопатогенні нематоди: Heterorhabditis bacteriophora, Steinernema carpocapsae, Steinernema feltiae — вносять у вологий ґрунт із поливом за температури 12–25 °C; нематоди проникають у тіло ведмедки та спричиняють її загибель за 24–72 години;
гриб Beauveria bassiana — біопрепарати на основі ентомопатогенного мікроміцету;
природні вороги: граки, шпаки, ластівки, їжаки, кроти, землерийки, нічні хижі жуки родини Carabidae.

Хімічний контроль

Гранульовані інсектициди, які вносять у борозни під час сівби/висадки або локально в нори: на основі фіпронілу, імідаклоприду, тіаметоксаму;
Принадні препарати (отруєні приманки з зерном кукурудзи, пшениці, сої, обробленим діючою речовиною) — розкладають у ходи та біля гнізд;
фосфорорганічні препарати на основі хлорпірифос-метилу — застосовують локально в борозни перед висадкою розсади;
обробка кореневої системи розсади перед висадкою інсектицидними розчинами знижує підгризання в перші 10–14 днів.

Усі хімічні препарати застосовують у строгій відповідності до «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні», з дотриманням норм витрати, термінів очікування та обмежень за культурами.

Ведмедка звичайна — складний для контролю шкідник через прихований спосіб життя, тривалий цикл розвитку та високу плодючість. Стійкий результат дає лише системний підхід: моніторинг чисельності, агротехнічні заходи (оранка, осушення, ловчі ями), цілеспрямовані біологічні обробки нематодами та локальне внесення гранульованих інсектицидів у місцях, де поріг шкідливості перевищено.