Цикадки (Cicadellidae) — велика родина дрібних рослиноїдних комах ряду рівнокрилих (Hemiptera, Auchenorrhyncha), що налічує тисячі видів. В агроценозах України цикадки шкодять винограднику, картоплі, овочевим, зерновим, цукровому буряку та плодовим насадженням. Небезпека цих комах подвійна: вони не лише висмоктують сік, а й переносять фітоплазми та віруси, через що навіть невелика чисельність здатна спричинити значні втрати врожаю.

Як виглядає

Доросла цикадка — це струнка комаха завдовжки переважно 3–9 мм, із видовженим клиноподібним тілом, що звужується до заднього кінця. Забарвлення варіює від зеленого, жовтуватого й бурого до яскраво-смугастого з контрастними лініями та плямами. Голова широка, з добре помітними фасетковими очима; ротовий апарат — колюче-сисний хоботок, підігнутий під тіло. Дві пари крил у спокої складаються дашком над спиною, передні крила щільніші й часто несуть характерний жилковий малюнок. Задні ноги стрибальні, з рядами шипиків на гомілках — за цією ознакою цикадок легко відрізнити від схожих комах. Личинки безкрилі або з зачатками крил, схожі на дорослих, але дрібніші й світліші; характерна риса всіх стадій — здатність стрімко стрибати й рухатися боком при наближенні небезпеки.

Біологія та життєвий цикл

Залежно від виду й кліматичної зони цикадки дають від одного до трьох-чотирьох поколінь за сезон. Зимують переважно яйця, відкладені в тканини пагонів, кори чи багаторічних бур'янів, рідше — дорослі особини під рослинними рештками. Навесні, коли температура стабільно перевищує 10–12 °C, відроджуються личинки, які проходять п'ять віків і за 3–5 тижнів стають імаго. Самиці відкладають від кількох десятків до понад сотні яєць, розміщуючи їх поодинці або групами в епідерміс листків і молодих стебел. Тепла суха погода прискорює розвиток і сприяє спалахам чисельності, тоді як рясні опади та похолодання пригнічують популяцію. Висока рухливість і здатність до перельотів забезпечують швидке заселення нових ділянок і міграцію з резерваторів — узбіч, лісосмуг, занедбаних виноградників.

Шкода для культур

Шкідливість цикадок складається з прямої й опосередкованої складових. Прямо комахи проколюють тканини й висмоктують сік із флоеми та мезофілу, що спричиняє:

• Виноград — крайовий некроз і скручування листя, передчасне здерев'яніння пагонів; деякі види (зокрема американська цикадка) переносять фітоплазму золотистого пожовтіння (flavescence dorée) — карантинно небезпечне захворювання.
• Картопля й томати — крапчастість, пожовтіння та «опік» країв листя (hopperburn), пригнічення росту; переносять фітоплазму стовбура (столбур), що знецінює врожай бульб і плодів.
• Зернові й кукурудза — знебарвлені смужки та крапки вздовж жилок, ослаблення рослин, перенесення вірусних та фітоплазмових захворювань.
• Цукровий буряк і овочеві — дрібна біла крапчастість, втрата тургору, зниження фотосинтезу та цукристості.
• Плодові й ягідні — крапчастість листя, забруднення поверхні медвяною росою з подальшим розвитком сажкових грибів.

Економічний поріг шкідливості залежить від культури: для виноградників і картоплі орієнтуються на 1–2 личинки на листок або кілька особин на пастку, для зернових — на масову появу личинок у фазі кущіння. Найбільшу загрозу становить не пряме висмоктування, а векторне перенесення збудників, коли навіть одиничні заражені особини запускають епіфітотію.

Моніторинг

Облік чисельності ведуть за допомогою жовтих клейких пасток, косіння ентомологічним сачком та візуального огляду нижнього боку листя, де концентруються личинки. Пастки розвішують уздовж країв полів і виноградників із початку вегетації й перевіряють щотижня, фіксуючи динаміку льоту дорослих. Особливу увагу приділяють крайовим рядам і ділянкам поряд із резерваторами. Раннє виявлення личинок молодших віків критично важливе, оскільки саме на цій стадії хімічний контроль найефективніший, а ризик передачі фітоплазм ще мінімальний.

Заходи контролю

Агротехнічні

• Знищення бур'янів і рослинних решток у міжряддях та на узбіччях, де зимують яйця й резервується інфекція.
• Видалення й спалювання заражених фітоплазмами кущів винограду, корчування занедбаних насаджень-резерваторів поблизу.
• Просторова ізоляція нових посадок від старих осередків, оптимальне живлення й полив для підвищення витривалості рослин.
• Збереження природних ентомофагів (павуки, хижі клопи, паразитичні їздці), збалансоване застосування інсектицидів.

Хімічний контроль

Обробки приурочують до появи личинок молодших віків, повторюючи проти кожного покоління й чергуючи діючі речовини різних класів для запобігання резистентності. Ефективні діючі речовини:

• Неонікотиноїди — імідаклоприд, тіаметоксам, ацетаміприд: системна й контактна дія, придатні для ґрунтового та листкового внесення на винограді, картоплі, овочевих.
• Піретроїди — лямбда-цигалотрин, дельтаметрин, альфа-циперметрин: швидкий «нокдаун» дорослих особин, доцільні при масовому льоті.
• Селективні афіциди — піметрозин, флонікамід: блокують живлення сисних комах, щадні до ентомофагів.
• Тетрамова кислота — спіротетрамат: дволінійна системна дія проти личинок і дорослих на багаторічних культурах.

Цикадки належать до складних для контролю шкідників саме через рухливість, кілька поколінь за сезон і роль переносників небезпечних фітоплазм. Сталого результату досягають лише поєднанням постійного моніторингу, агротехнічного оздоровлення насаджень і своєчасних, чергованих за класами хімічних обробок проти личинкових стадій — реактивні поодинокі заходи проти дорослих особин рідко зупиняють поширення інфекції.