Хлібна жужелиця (Zabrus tenebrioides, EPPO-код ZABRTE) — небезпечний спеціалізований шкідник зернових колосових культур із родини туруни (Carabidae). На відміну від більшості жужелиць-хижаків, цей вид є фітофагом: і доросла комаха, і личинка живляться рослинами пшениці, ячменю та жита. У степовій і лісостеповій зонах України хлібна жужелиця належить до головних ґрунтових шкідників озимих, особливо в роки з теплою затяжною осінню та посушливим літом.

Як виглядає

Дорослий жук завдовжки 12–16 мм, смолисто-чорний зі слабким металево-бронзовим або синюватим полиском, тіло опукле, видовжено-овальне. Надкрила з чіткими поздовжніми борозенками-крапками. Вусики, гомілки й лапки червонувато-бурі. Личинка червоподібно-камподеподібна, до 25–28 мм, брудно-біла з темно-бурою головою та трьома парами добре розвинених грудних ніг; саме за темною головою й масивними щелепами її легко відрізнити від личинок коваликів і пластинчастовусих. Яйця білі, овальні, близько 2 мм.

Біологія та життєвий цикл

Розвивається в одному поколінні на рік. Жуки активні влітку, у фазу наливання та достигання зерна. Після додаткового живлення колосом самки відкладають яйця в ґрунт на глибину 5–15 см невеликими порціями; плодючість — 50–270 яєць. Відроджені наприкінці літа личинки восени переходять до живлення сходами озимих і зимують у ґрунтових норках на глибині 20–40 см. Навесні після відновлення вегетації личинки знову піднімаються до поверхні, докормлюються й заляльковуються у травні в ґрунтовій колисочці. Через 2–3 тижні з'являються молоді жуки. Розвиток прискорюється за теплої сухої погоди; рясні опади та промерзання ґрунту знижують виживання личинок.

Шкода для культур

• Озима пшениця — головний об'єкт; за високої щільності личинок восени можливе зрідження або повна загибель сходів на окремих ділянках.
• Озимий ячмінь і жито — пошкоджуються аналогічно, особливо в повторних посівах по колосових.
• Ярі колосові й кукурудза — пошкоджуються слабше, переважно у фазу сходів.

Економічно відчутні втрати виникають у вогнищах при чисельності понад 2–3 личинки на квадратний метр восени та 3–5 жуків на квадратний метр у період наливання зерна.

Симптоми пошкодження

Личинки об'їдають листя сходів, втягуючи їх у норки й перетираючи на пухнасту волокнисту масу — характерна ознака, за якою хлібну жужелицю відрізняють від інших ґрунтових шкідників. Пошкоджені рослини мають обкусані, ніби пожовані листки, в'януть і часто гинуть; на полі утворюються розпорошені проплішини й зріджені плями, нерідко вздовж країв поля та по повторних посівах. Дорослі жуки виїдають зерна, що наливаються, у колосі, вибиваючи їх і залишаючи частково обмолочені колоски.

Моніторинг

Облік ведуть двічі: восени (за сходами озимих) і навесні після відновлення вегетації — методом ґрунтових розкопок ділянок 0,25 м² на глибину до 25–30 см, підраховуючи личинок. У період наливання зерна оцінюють чисельність жуків косінням сачком та оглядом колосся. Особливу увагу приділяють полям, розміщеним по колосовому попереднику, та крайовим смугам, де шкідник концентрується. Порівняння з економічними порогами шкідливості визначає доцільність захисних обробок.

Заходи контролю

Агротехнічні

• Дотримання сівозміни: уникати розміщення озимих по колосових попередниках і повторних посівів, що різко знижує запас личинок.
• Своєчасне лущення стерні та глибока зяблева оранка — знищують яйця, личинок і погіршують умови зимівлі.
• Знищення падалиці й злакових бур'янів, які слугують резерватором та кормом для жуків і личинок.
• Оптимальні строки й норми сівби, збалансоване живлення для швидкого розвитку та переростання критичної фази сходів.
• Ранні стислі строки збирання врожаю, що зменшують додаткове живлення жуків.

Хімічний контроль

Проти личинок у фазу сходів озимих застосовують передпосівне протруювання насіння інсектицидними протруйниками на основі імідаклоприду, тіаметоксаму або клотіанідину. У вогнищах за перевищення порогу проводять наземні обприскування сходів і ґрунту проти личинок та обробки в період наливання зерна проти жуків діючими речовинами з груп піретроїдів — лямбда-цигалотрин, альфа-циперметрин, дельтаметрин, зета-циперметрин — та фосфорорганічних сполук, зокрема диметоату. Обробки крайових смуг часто достатньо, оскільки шкідник заселяє поле локально.

Хлібна жужелиця складна для контролю через прихований ґрунтовий спосіб життя личинок, локальність вогнищ та здатність швидко нарощувати чисельність у монокультурі колосових. Стабільного результату досягають лише поєднанням сівозміни, обробітку ґрунту й точкового хімічного захисту за даними моніторингу, а не одноразовими обприскуваннями.