Комірний довгоносик (Sitophilus granarius (Linnaeus, 1758), род. Curculionidae) — найвідоміший шкідник зерна під час зберігання. На відміну від польових довгоносиків, він повністю облігатний шкідник комори: розвивається у складах, силосах, на млинах, у крупорушках. В Україні поширений по всіх кліматичних зонах усюди, де зберігається пшениця, жито, ячмінь, овес, кукурудза, рис та продукти їх переробки.

Як виглядає

Доросла комаха — жук довжиною 3–5 мм, темно-коричневий або майже чорний, з блискучим хітином і характерною довгою «головотрубкою» (rostrum), яка займає до третини довжини тіла. Надкрила з добре помітними поздовжніми борозенками і дрібними пунктирними ямками. Тіло видовжене, циліндричне. Личинка біла, безнога, м'ясиста, С-подібно зігнута, з рудою головою; розвивається всередині зерна і назовні її не видно.

Чим відрізняється від рисового і кукурудзяного довгоносиків

• Sitophilus granarius — БЕЗ крил, не літає, рівномірно темний, надкрила без світлих плям. Поширюється лише з зерном, тарою і транспортом.
• Sitophilus oryzae (рисовий) — має розвинені крила, літає, на надкрилах чотири світло-руді плями, дещо менший і темніший. Краще себе почуває у теплому кліматі.
• Sitophilus zeamais (кукурудзяний) — подібний до рисового, теж літає, з плямами на надкрилах, але крупніший (3–4 мм), типовий для районів з вирощуванням кукурудзи.

Біологія і життєвий цикл

Самка прогризає отвір у зернині своєю довгою rostrum, відкладає всередину одне яйце і заліплює вхід секреторною пробкою — ззовні зерно виглядає неушкодженим. За життя (4–10 місяців) одна самка відкладає 150–300 яєць. Усі стадії — яйце, личинка, лялечка — проходять всередині зерна, виїдаючи ендосперм. Лише сформований імаго прогризає круглий вихідний отвір і залишає зерно.

За оптимуму (25–30 °C, вологість зерна 14–17%) повний цикл триває 25–35 діб; за рік дає до 4–8 поколінь. Розвиток зупиняється при температурі нижче 13 °C і вологості зерна нижче 13%. При +5 °C і нижче імаго гине через 1–2 місяці, личинки і лялечки — швидше. Це ключовий момент для контролю.

Шкода для культур і збитків при зберіганні

• Пшениця, жито, ячмінь, овес — основні господарі; пошкоджуються і ціле, і дроблене зерно.
• Кукурудза, рис, гречка — заселяються при недостатньо сухому стані.
• Борошно, крупи, макарони, комбікорми — заражаються вторинно з дробленого зерна.

Втрати маси у заражених партіях сягають 5–10% за місяць, а при тривалому неконтрольованому зберіганні — 30–40%. Окрім прямих втрат, продукція забруднюється екскрементами, мертвими комахами, личинковими шкурками і пилом, підвищується вологість і температура у насипі («самозігрівання»), активізуються плісняви і кліщі. Заражене зерно непридатне для продовольчого і фуражного використання та підлягає переробці або фумігації.

Симптоми ураження і моніторинг

• На поверхні зерна — дрібні круглі отвори діаметром 1–1,5 мм (вихід імаго).
• «Пилоподібний» осад під насипом, спорожнілі зерна, які плавають при флотації у воді.
• Підвищення температури у внутрішніх шарах насипу на 3–5 °C («гарячі точки»).
• Характерний затхлий запах і шарудіння у тиші.

Для контролю: регулярне просіювання через сито 2 мм, феромонні і харчові пастки на підлозі і в кутах складу, термометрія насипу, вимірювання вологості зерна (поріг безпечного зберігання — <13%).

Заходи контролю

Агротехнічні і профілактичні

• Ретельне очищення і знезараження порожніх складів за 1–1,5 місяці до закладки нового врожаю (зачистка від залишків, побілка стін, обробка щілин).
• Закладка тільки сухого (вологість зерна <13%) і охолодженого зерна; активне вентилювання насипу.
• Підтримання температури у сховищах нижче 15 °C (краще 5–10 °C) — повністю блокує розмноження.
• Герметизація сховищ, металеві сітки на вентиляційних отворах, контроль кліщів і гризунів.
• Окреме зберігання нового і старого врожаю, фумігація транспорту і тари.

Хімічний контроль

• Фумігація фосфіном (PH₃, таблетки/плити на основі фосфіду алюмінію або магнію) — основний метод знезараження заражених партій у герметичних силосах та під плівкою; доза і експозиція за регламентом виробника, обовʼязковий період дегазації.
• Контактні інсектициди для обробки порожніх складів: піриміфос-метил, дельтаметрин, ципергексатин — наносять на стіни, підлогу, обладнання за 30–45 діб до закладки зерна.
• Інсектициди тривалої дії на зерно: піриміфос-метил у дозі за регламентом, S-метопрен (регулятор росту, блокує перетворення личинки на імаго) — застосовуються тільки на технічному/фуражному зерні і за наявності реєстрації.

Фізичні і біологічні методи

• Діатомова земля (DE) — інертний порошок з кремнієвих панцирів діатомей; механічно ушкоджує кутикулу комахи і висушує її. Безпечна для людини, не утворює залишків, ефективна при низькій вологості зерна.
• Глибоке охолодження (нижче 0 °C 1–2 тижні) або нагрівання зерна (60 °C 30 хв) у спеціальних установках.
• Зберігання у герметичних силосах з контрольованим газовим середовищем (CO₂, N₂).

Через прихований розвиток усередині зерна Sitophilus granarius залишається непомітним до моменту масового виходу імаго, коли збитки вже значні. Тому ефективна стратегія — це профілактика (підготовка складу, сухе охолоджене зерно, герметизація) у поєднанні з регулярним моніторингом і точковою фумігацією заражених партій. Тільки інсектициди без агротехніки проблему не вирішують.