Личинка підгризаючої совки (Agrotis spp., родина Noctuidae) — одна з найшкідливіших ґрунтових гусениць в Україні, що знищує сходи польових, овочевих і технічних культур. Під узагальненою назвою «підгризаюча совка» агрономи зазвичай мають на увазі комплекс кількох видів: A. segetum (озима), A. exclamationis (оклична), A. ipsilon (іпсилон). Усі вони — нічні поліфаги: метелики живляться нектаром, а гусениці підгризають молоді рослини біля поверхні ґрунту і ховаються у верхньому шарі вдень.
Морфологія
Доросла гусениця досягає 35–50 мм завдовжки, з гладкою матовою чи злегка блискучою шкірою, без щетинок. Голова темно-бура, тіло — від землисто-сірого до темно-коричневого кольору з ледь помітним «жирним» полиском. A. segetum зазвичай землисто-сіра з ледь виразним темним рисунком на спині; A. ipsilon найтемніша з помітним контрастом між боками і спиною та чорними дихальцями; A. exclamationis сіро-бура з темнішими плямами уздовж тіла. Характерна ознака — при потривоженні гусениця миттєво згортається у щільне кільце (так звана «спіральна» захисна поза), що допомагає її відрізнити від інших ґрунтових гусениць.
Біологія і життєвий цикл
У Степу і Лісостепу України A. segetum дає 1–2 покоління за сезон, A. ipsilon — 2–3 покоління завдяки міграційності. Зимують гусениці IV–VI вікових стадій у ґрунті на глибині 10–25 см, у південних регіонах — глибше. Навесні після прогрівання ґрунту до 10 °C вони відновлюють живлення, заляльковуються, а перші метелики з'являються у травні–червні. Одна самка відкладає від 600 до 2000 яєць (у виняткових випадках до 2500) — поодинці або купками на нижній бік листя бур'янів, на ґрунт чи рослинні рештки. Розвиток гусениці триває 24–50 днів і проходить через шість віків; оптимум температури — 18–25 °C при достатньому зволоженні. Активність добова: вдень — у ґрунті, вночі — живлення на поверхні.
Шкода для культур
Гусениці I–III вікових стадій об'їдають листя зверху, не завдаючи критичної шкоди. Найнебезпечніші IV–VI віки: вони перерізають стебло сходу біля самої поверхні ґрунту — це візитна картка ураження «підгризаючою совкою». Одна гусениця за ніч може знищити 5–10 рослин буряка чи кукурудзи, не доїдаючи їх повністю. У зонах масового заселення (особливо на полях після пару чи з густим бур'яном) втрати сходів сягають 60–90 %, а пересів стає економічно неминучим. Економічний поріг шкодочинності на сходах — 1–3 гусениці на м² для зернових і просапних, 2–5 — для овочевих культур у відкритому ґрунті.
Спектр культур-господарів
Підгризаючі совки належать до найбільш поліфагових шкідників — описано понад 200 видів кормових рослин. Регулярно уражують:
- цукровий і кормовий буряк, мангольд;
- кукурудзу, соняшник, сорго, просо;
- картоплю, моркву, столові буряки;
- цибулю, часник, ріпчасту цибулю;
- томат, перець, баклажан, капусту, салат, огірок;
- тютюн, бавовну, льон, ріпак;
- сою, квасолю, горох;
- полуницю, саджанці плодових і декоративних культур;
- розсаду овочевих у відкритому ґрунті й парниках.
Моніторинг
Перші ознаки заселення — перерізані вранці сходи з гусеницею, що ховається у верхньому шарі ґрунту поряд. Нічний огляд поля з ліхтарем дозволяє побачити гусениць у дії. Денний контроль проводять методом ґрунтових розкопок: на 10–20 пробних точках поля закладають майданчики 10×10 см на глибину 5–10 см, ретельно перебираючи ґрунт. Для обліку імаго ефективні феромонні пастки (особливо на A. segetum) — встановлюють з кінця квітня. Сигнальні значення: 3–5 метеликів на пастку за тиждень або 1–3 гусениці на м² — підстава для запланованих заходів захисту.
Заходи контролю
Агротехнічні
Основа стратегії — створення умов, несприятливих для зимівлі і яйцекладок. Рання глибока зяблева оранка (вересень–жовтень) знищує гусениць V–VI віків перед уходом на зимівлю та руйнує заляльковані особини. Своєчасне знищення бур'янів (особливо лободи, амарантів, грициків, кропиви) за 2–3 тижні до сівби позбавляє самок субстрату для яйцекладок. Сівозміна з виключенням послідовного розміщення буряка/кукурудзи/соняшника знижує накопичення популяції. Ущільнена сівба, оптимальні строки (надто рання чи пізніша — для виходу з-під ураження максимального вильоту метеликів), своєчасне підгортання просапних. Передпосівне протруєння насіння системними інсектицидами (тіаметоксам, клотіанідин, імідаклоприд) забезпечує захист сходів 3–4 тижні.
Біологічний контроль
Випуск трихограми (Trichogramma evanescens) проти яєць у період масового льоту метеликів — 50–100 тис. особин/га у 2–3 прийоми. Проти гусениць ефективні браконіди (Bracon hebetor), ентомофторові гриби Beauveria bassiana та ентомопатогенні нематоди родів Steinernema і Heterorhabditis — застосовуються поливом ґрунту увечері при достатній вологості. Збереження природних ентомофагів (жужелиці, павуки, хижі клопи) досягається відмовою від широкоспектральних обробок до досягнення порога шкодочинності.
Хімічний контроль
Найвища ефективність — на молодих гусеницях I–III вікових стадій, поки вони ще на поверхні рослин. Діючі речовини: хлорантраніліпрол, спіносад, спінеторам, емамектин бензоат, метоксифенозид, тіодикарб, циперметрин, лямбда-цигалотрин, дельтаметрин, індоксакарб. Проти старших вікових стадій, що ховаються у ґрунті, ефективніші гранульовані препарати з хлорпірифосом, тефлутрином чи фіпронілом — вносять у борозну при сівбі або стрічково з міжряддям. Обробку проводити увечері або вночі, оскільки гусениці виходять на поверхню після заходу сонця; ранкові й денні обприскування малорезультативні. Для запобігання резистентності — обов'язкова ротація IRAC-груп (3A, 5, 28, 22).
Підгризаючі совки залишаються одним із найскладніших об'єктів захисту через нічну активність гусениць і їхню денну ґрунтову локалізацію. Ключ до успіху — раннє виявлення (нічний огляд, феромонні пастки, ґрунтові розкопки), оперативне реагування на досягнення порогу шкодочинності та комплексне поєднання агротехнічних, біологічних і хімічних заходів. Ігнорування моніторингу зазвичай призводить до часткового або повного пересіву ураженого поля.