Бурякова попелиця, або чорна бобова попелиця (Aphis fabae, EPPO-код APHIFA), — один із найшкідливіших сисних шкідників із родини справжніх попелиць (Aphididae). Це поліфаг, що пошкоджує понад 200 видів культурних і дикорослих рослин, а в умовах України завдає відчутних втрат буряку цукровому й столовому, бобам, квасолі та широкому спектру овочевих культур. Колонії попелиці легко впізнати за щільними чорними «гронами» на стеблах, верхівках пагонів і нижньому боці листків.
Як виглядає
Безкрила партеногенетична самиця має матово-чорне або темно-зелене яйцеподібне тіло завдовжки 1,8–2,5 мм, інколи з тонким восковим нальотом. Соковики (сифункули) короткі, темні; хвостик пальцеподібний. Крилаті особини (мігранти) дещо стрункіші, з прозорими крилами та темною головою і грудьми. Личинки схожі на дорослих, але дрібніші й світліші. Характерна ознака зараження — суцільні чорні скупчення сотень особин, укриті медвяною росою (паддю), на якій згодом розвивається чорний сажистий грибок. Колонії зазвичай супроводжують мурашки, які живляться солодкими виділеннями попелиць і захищають їх від хижаків, що ускладнює природну регуляцію чисельності. За високої щільності заселені листки й верхівки пагонів стають липкими, вкриваються чорним нальотом і втрачають здатність до нормального фотосинтезу.
Біологія і життєвий цикл
Бурякова попелиця — типовий дводомний (гетереційний) вид із чергуванням первинних і вторинних рослин-живителів. Зимує у фазі заплідненого яйця на пагонах деревних первинних господарів — переважно бересклету європейського, калини та жасмину садового (чубушника). Навесні з яєць відроджуються засновниці, які дають кілька безкрилих партеногенетичних поколінь. Згодом з’являються крилаті мігранти, що перелітають на вторинних трав’янистих живителів — буряк, бобові, лободові й маревові бур’яни.
Упродовж літа на вторинних рослинах вид розмножується виключно партеногенетично й живородінням, даючи 10–15 поколінь за сезон. Висока плодючість і короткий цикл розвитку (за оптимальних +23…+27 °C — близько тижня на покоління) спричиняють вибухове наростання чисельності. Восени з’являються статеві форми — крилаті самці й безкрилі самиці-яйцекладки, які повертаються на первинних деревних господарів, де відкладають зимуючі яйця. Розрізняють мігруючі (повний дводомний цикл) і немігруючі (анолоциклічні) популяції, що здатні зимувати на трав’янистих рослинах у м’яких умовах.
Шкода для культур
Шкодочинність бурякової попелиці має подвійну природу — пряме висмоктування соку та перенесення вірусів.
- Буряк цукровий і столовий — масове заселення нижнього боку листя спричиняє скручування, пожовтіння й засихання, гальмування росту коренеплоду; втрати цукристості та маси сягають 20–30 % за сильного ураження.
- Біб, квасоля, горох — пошкодження верхівок пагонів, бутонів і молодих стручків, деформація та опадання зав’язі.
- Овочеві культури (морква, селера, гарбузові, пасльонові) — ослаблення рослин і забруднення продукції медвяною росою та сажистими грибами.
Окремо небезпечна роль попелиці як переносника понад 30 вірусів, насамперед збудників вірусної жовтяниці буряку (Beet yellows virus, Beet mild yellowing virus) та вірусної мозаїки бобових. Навіть незначна чисельність крилатих мігрантів здатна спричинити епіфітотію вірозів, що знецінює врожай значно сильніше, ніж пряме живлення.
Моніторинг
Спостереження починають із появою сходів буряку та в період бутонізації бобових. Оглядають нижній бік листя й верхівки пагонів, фіксуючи перші колонії та крилатих мігрантів. Для відстеження льоту крилатих особин застосовують жовті клейові пастки й водні чашки Мерике. Економічний поріг шкодочинності на буряку — заселення 5–10 % рослин або поява перших колоній на крайових смугах поля; на бобових — 10 % заселених рослин у фазі бутонізації. Своєчасне виявлення вогнищ на краях поля дає змогу обмежитися локальними обробками.
Заходи контролю
Агротехнічні
- Знищення бур’янів-резерваторів (лобода, щириця, осот) у посівах і на узбіччях.
- Просторова ізоляція насінницьких посівів буряку від товарних і від деревних первинних господарів (бересклет, калина).
- Збалансоване азотне живлення — надлишок азоту посилює заселення; оптимальні строки сівби для «втечі» від піку льоту мігрантів.
- Збереження й приваблення природних ентомофагів — сонечок, золотоочок, мух-дзюрчалок, попелицевих наїзників, які стримують чисельність колоній.
- Глибока зяблева оранка та знищення рослинних решток для зниження зимуючого запасу.
Хімічний контроль
Інсектицидні обробки проводять за досягнення порогу, спрямовуючи робочий розчин на нижній бік листя. Проти бурякової попелиці ефективні діючі речовини з різних хімічних класів:
- системні неонікотиноїди — імідаклоприд, тіаметоксам, ацетаміприд;
- селективні афіциди — флонікамід, пірімікарб, сульфоксафлор;
- системний інгібітор синтезу ліпідів спіротетрамат (діє і на приховані колонії);
- піретроїди — дельтаметрин, лямбда-цигалотрин, тау-флувалінат (краще в бакових сумішах).
Для запобігання резистентності діючі речовини з різних груп чергують, не повторюючи один клас поспіль, і дотримуються регламентів застосування. На посівах, що цвітуть, обробки виконують у терміни, безпечні для бджіл.
Контролювати бурякову попелицю складно через надзвичайну плодючість, багатопоколінність і здатність швидко формувати стійкі до інсектицидів популяції. Найнадійніший результат дає інтегрований підхід: ранній моніторинг льоту мігрантів, підтримка ентомофагів, агротехнічна профілактика й точкові обробки за порогом — це утримує чисельність нижче шкодочинного рівня та обмежує поширення небезпечних вірусних жовтяниць.