Мурашки (Formicidae) — соціальні комахи ряду перетинчастокрилих (Hymenoptera), широко представлені в агроценозах України. До найпоширеніших видів, що мають значення для рослинництва, належать чорна садова мурашка (Lasius niger), руда лісова (Formica rufa), дернова (Tetramorium caespitum) та представники роду Solenopsis (вогняні мурашки — карантинні у багатьох країнах). Це амбівалентний об'єкт: одні види виступають корисними ентомофагами та аераторами ґрунту, інші — завдають прямої та опосередкованої шкоди овочевим, ягідним, плодовим і польовим культурам.
Як виглядає
Доросла особина має чітко поділене на три відділи тіло: голову з довгими колінчастими антенами, груди й черевце, між якими розташований характерний петіолус — один або два вузькі членики, що є родовою ознакою мурашок. Розмір варіює від 2 мм у дрібних дернових до 12-15 мм у маток лісових видів. Касти диференційовані: робочі (стерильні самиці) — найчисленніша група, виконують фуражування, догляд за розплодом і захист; матки — крупніші, з розвиненими яєчниками; самці — крилаті, живуть лише до періоду роїння. Забарвлення — від чорного й темно-бурого (Lasius) до іржаво-червоного (Formica) і двоколірного (Tetramorium).
Біологія і життєвий цикл
Мурашки утворюють багаторічні колонії (моногамні з однією маткою або полігамні з кількома), які можуть налічувати від кількох сотень до 100 000 особин у Lasius niger та сотень тисяч у Formica. Зимує матка з частиною робочих у підземних камерах гнізда. Навесні матка відновлює яйцекладку; робочі доглядають яйця, личинок і лялечок, підтримуючи стабільну температуру й вологість у гнізді. Роїння (виліт крилатих самців і молодих маток) відбувається у теплу пору року, найчастіше у липні-серпні після дощу. Після спарювання матки відламують крила та засновують нові колонії. Робочі живуть від кількох місяців до 1-2 років, матки — до 15-20 років (рекорд серед комах). Мурашник може мати кілька рівнів і виходити поза межі візуально помітної купини.
Шкода для культур
- Овочеві (буряк, морква, цибуля, капуста) — підгризання сходів, пошкодження висіяного насіння кукурудзи й соняшнику, особливо при попередньому проростанні.
- Ягідні (полуниця, малина, смородина) — пошкодження стиглих плодів на поверхні, забруднення ягід.
- Плодовий сад і виноградник — копання гнізд біля кореневих шийок, опосередкована шкода через захист колоній попелиць, щитівок і червеців.
- Газони, клумби, теплиці — порушення кореневої системи, утворення купин, висушування ґрунту в зоні гнізда.
- Зерносховища, склади — забруднення продуктів, особливо солодких і жирних.
Симбіоз із попелицями та щитівками — головна агрономічна проблема
Найбільш суттєва шкода мурашок у садівництві й городництві — косменсалізм із попелицями (Aphididae), щитівками, мучнистими червцями та цикадками. Мурашки «доять» цих комах, отримуючи багату на цукри медв'яну росу (падь), а взамін активно захищають колонії від ентомофагів (сонечок, золотоочок, паразитичних їздців). Більш того, робочі переносять попелиць на молоді пагони, фактично культивуючи їх як «худобу». Саме через цей симбіоз популяції попелиць у садах із розвиненими мурашниками зростають у 3-10 разів швидше, ніж без мурашок. Тому контроль мурашок у плодових і ягідних насадженнях — це насамперед інструмент пригнічення популяцій сисних шкідників, а не самостійна мета.
Позитивна роль
У природних і малопорушених агроценозах мурашки часто приносять більше користі, ніж шкоди: знищують гусениць п'ядунів, листокруток, пильщиків та інших шкідників (одна сім'я Formica rufa за день поїдає до 100 000 комах); розпушують і аерують ґрунт на глибину до 1 м; беруть участь у поширенні насіння рослин (мирмекохорія); прискорюють розкладання органіки. Тому стратегія сучасного інтегрованого захисту — управляти мурашками, а не тотально знищувати.
Заходи контролю
Моніторинг
Огляд приштамбових кругів, шийок саджанців, основ кущів полуниці на наявність активних шляхів пересування мурашок; перевірка молодих пагонів на колонії попелиць/щитівок, які мурашки активно охороняють; пошук візуальних купин у міжряддях і прикорневій зоні.
Агротехнічні
- Збір і перенесення великих мурашників за межі ділянки разом із верхнім шаром ґрунту (у саду — до лісосмуги).
- Регулярна культивація міжрядь, що руйнує поверхневі гнізда.
- Мульчування товстим шаром компосту або тирси — знижує привабливість ґрунту.
- Підтримання порядку: видалення гнилих пнів, дощок, плит, під якими часто закладаються гнізда.
Механічні
- Липкі ловчі пояси на штамби плодових дерев — фізично блокують шлях мурашок до колоній попелиць у кронах. Найефективніший прийом у саду.
- Діатомова земля навколо рослин у городі — пошкоджує покриви комах.
- Кип'яток у мурашник при сильному заселенні (точково, поза вегетацією культур).
Хімічний контроль
Принциповий момент — не застосовувати препарати широкого спектру по кроні, оскільки вони знищать сонечок та інших ентомофагів попелиць, після чого ситуація лише погіршиться. Доцільно:
- Гелі-приманки з борною кислотою, спіносадом, гідраметилноном, фіпронілом, індоксакарбом — робочі переносять отруту до гнізда і годують матку та розплід; ефект через 3-14 днів.
- Контактні піретроїди (циперметрин, дельтаметрин, лямбда-цигалотрин) — точкова обробка купин і шляхів пересування, не по кронам.
- Неонікотиноїди (тіаметоксам, імідаклоприд) у гранульованій формі для внесення безпосередньо в мурашник.
Системний висновок
Мурашки у сучасному агрономічному погляді — не однозначний шкідник, а еволюційно сформований елемент екосистеми з обома знаками. Стратегічно правильно контролювати в першу чергу попелиць, щитівок та червеців біологічними засобами та інгібіторами синтезу хітину; тоді мурашки втрачають харчову мотивацію охороняти колонії і автоматично перестають бути проблемою. Точкове знищення гнізд застосовують лише там, де є пряма шкода — у грядках, ягідниках, теплицях, складах.