Чорна гниль капустяних — Xanthomonas campestris

Чорна гниль капустяних (судинний бактеріоз капусти) — провідне бактеріальне захворювання капустяних культур у світі, збудник Xanthomonas campestris pv. campestris (Xcc), родина Xanthomonadaceae. Карантинне значення помірне (EPPO-код XANTCA), але економічна шкода величезна: у роки масових епіфітотій на капусті і ріпаку втрати врожаю сягають 50–100%. Збудник представлений кількома близькоспорідненими патоварами: X. campestris pv. armoraciae (бактеріальна плямистість хрону), pv. raphani (плямистість редьки/редиски), а також самостійний вид X. hortorum pv. carotae на моркві. На капусті, броколі, цвітній капусті, ріпаку та інших Brassicaceae саме pv. campestris викликає системну судинну інфекцію з характерним почорнінням провідних пучків.

Симптоми

Найдіагностичніша ознака — V-подібні жовто-бурі плями на краях листової пластинки, орієнтовані вершиною до центральної жилки. Уражена тканина спочатку набуває хлоротичного жовтого кольору, потім поступово некротизується. Якщо розрізати черешок або стебло біля основи такого листка, видно почорніння провідної системи у вигляді темно-коричневих або чорних кілець ксилеми — звідси англійська назва «black rot». Бактерія рухається по судинах вниз до качана: у головках з’являються гнильні внутрішні ходи, головка стає легкою, при зберіганні швидко мумифікується. На сходах і молодій розсаді — пожовтіння й опадання сім’ядоль, відставання у рості, асиметрична деформація. На ріпаку та гірчиці симптоматика подібна: V-подібні крайові ураження + почорніння жилок. Вторинна гниль після проникнення м’якогнильних бактерій (Pectobacterium) — звичайний фінал.

Біологія та цикл розвитку

Головне і часто єдине джерело первинної інфекції — заражене насіння. Бактерія виживає у або під оболонкою насінини до 2–3 років, тож одна партія неперевіреного насіння здатна занести Xcc у новий регіон. Додаткові резервуари: рослинні рештки капустяних у ґрунті (виживає 1–2 роки доки рештки не розкладуться), хрестоцвіті бурʼяни (грицики, талабан, гірчиця польова), розсада з інфікованих парників. Проникнення у рослину відбувається через гідатоди по краях листків (під час гутації, коли крапля повисає над зубцем — звідси V-форма ділянки), а також через рани від комах, граду, обробок. Усередині листка бактерія колонізує судинну систему, поширюючись акропетально та базипетально по ксилемі. Розсіюється збудник дощовою водою, бризками від поливу, технікою, людьми, комахами-гризунами; на великі відстані — лише з насінням і розсадою.

Уражувані культури

капуста білоголова, червоноголова, савойська, брюссельська (Brassica oleracea);
цвітна капуста, броколі, кольрабі;
пекінська капуста, китайська капуста (pak choi);
ріпак озимий і ярий, гірчиця біла і сиза;
редька, редиска, дайкон;
турнепс, бруква;
декоративні капустяні (айсберг-капуста, декоративна капуста);
дикорослі хрестоцвіті як резерватори інфекції.

Умови розвитку

Хвороба прогресує у теплу вологу погоду: оптимум +25…30 °C, відносна вологість понад 80%, тривалі періоди намочування листя (понад 6 годин). Дощі з вітром і зливові опади різко прискорюють епіфітотію — крапля води переносить мільярди клітин Xcc на сусідні рослини. Поранення рослин підсилюють інфекцію: пошкодження капустяною попелицею (Brevicoryne brassicae), капустяною міллю (Plutella xylostella), білянами, слимаками створюють «ворота» для бактерії. Загущена сівба, надмірне азотне живлення, верхній полив дощуванням і неякісно дезінфікований інвентар (особливо ножі при різанні розсади та зрізанні головок) — головні агрономічні фактори ризику.

Заходи захисту

Агротехнічні

Здорове сертифіковане насіння — головна лінія оборони; для власного насіння обов’язкова термообробка (гаряча вода +50 °C, 25 хв) або кислотна дезінфекція;
сівозміна з поверненням капустяних на поле не раніше ніж через 3–4 роки;
повне прибирання та глибока заробка рослинних решток одразу після збирання;
знищення хрестоцвітих бурʼянів у полі та на узбіччях;
дезінфекція тари, ножів, секаторів, коліс техніки розчинами гіпохлориту натрію або четвертинних амонієвих сполук;
уникнення верхнього поливу під час спекотно-вологих фаз; перехід на крапельне зрошення;
знищення хворої розсади у розсадниках з захопленням 1–2 м здорових сусідів;
контроль попелиць і капустяних шкідників, щоб не створювати ран для зараження.

Хімічний і біологічний захист

Мідьвмісні препарати — основа хімконтролю: гідроксид міді, оксихлорид міді, сульфат міді у бордоській суміші з гашеним вапном; обробка з фази 4–6 листків і кожні 7–10 днів у вологий період;
казугаміцин — антибіотик-бактерицид рослинного захисту, ефективний на ранніх стадіях;
біопрепарати на основі Bacillus subtilis і Bacillus amyloliquefaciens — антагоністичні бактерії, що пригнічують Xcc у ризосфері та на філоплані; добре поєднуються з агротехнікою;
протруювання насіння перед посівом препаратами міді або біоагентами як обов’язкова операція для власного насіннєвого матеріалу;
системних бактерицидів широкого профілю, що повністю виліковують уже заражені рослини, у асортименті ЗЗР для капустяних практично немає — тому захист працює тільки превентивно.

Контролювати чорну гниль після появи симптомів практично неможливо: бактерія знаходиться всередині судин і недоступна для контактних препаратів. Тому стратегія захисту капустяних від Xcc будується на двох опорах — чистому насінні та сівозміні. Будь-яка спроба «вилікувати» уражене поле обмежиться лише стримуванням епіфітотії і збереженням частки врожаю. Тривалий контроль на рівні господарства можливий лише при системному підході: сертифіковане насіння, термообробка власного насіннєвого матеріалу, ротація 3–4 роки, своєчасний інсектицидний захист від попелиць і капустяної молі, профілактичні мідні обробки у вологі періоди та жорстка дисципліна щодо дезінфекції інвентаря в полі та в овочесховищах.