Іржа (Pucciniales) — група надзвичайно шкодочинних грибних хвороб культурних і дикорослих рослин, спричинених облігатними паразитами порядку Pucciniales (синонім Uredinales) із класу Pucciniomycetes. На зернових в Україні домінують три види роду Puccinia: бура листкова іржа пшениці (Puccinia triticina), жовта смугаста (P. striiformis) і стеблова, або лінійна (P. graminis). Бобові уражує переважно Uromyces spp. (горох, квасоля, соя), троянду — Phragmidium, тополю та іншу деревину — Melampsora. Втрати врожаю в епіфітотійні роки сягають 30-70%, на сприйнятливих сортах окремих культур — до повної загибелі посіву.

Біологія і життєвий цикл

Збудники іржі — облігатні біотрофи: вони не ростуть на штучних поживних середовищах і живуть лише на живих тканинах рослини-господаря. Класичний цикл багатьох видів є складним і налічує до п'яти типів спороношень, які часто розвиваються на двох різних рослинах (гетероеційні види):

• Спермогонії (пікнії) та еціоспори формуються на проміжному господарі — наприклад, для P. graminis це барбарис (Berberis vulgaris), для P. striiformis — види Berberis і Mahonia.
• Уредіоспори (літня стадія) — головна стадія масового перезараження впродовж сезону: дрібні помаранчево-руді пустули, які швидко поновлюються і дають десятки поколінь.
• Теліоспори (зимова стадія) — темно-коричневі або чорні пустули, в яких гриб переживає несприятливий період і утворює базидії.
• Базидіоспори навесні заражають проміжного господаря і запускають новий статевий цикл з рекомбінацією — саме тому ліквідація проміжного господаря історично знижувала ризик появи нових агресивних рас.

У південному й центральному степу України частина рас зимує в уредіостадії на сходах озимих, тому ранньовесняна реінфекція починається без участі проміжного господаря.

Основні типи іржі

На зернових

• Бура (листкова) іржа — P. triticina: помаранчево-коричневі округлі пустули, розкидані хаотично переважно на верхньому боці листка. Найпоширеніша на пшениці в Україні.
• Жовта смугаста іржа — P. striiformis: дрібні лимонно-жовті уредінії, складені у видовжені смуги вздовж жилок; шкідлива в роки з прохолодною вологою весною.
• Стеблова (лінійна) іржа — P. graminis: великі темно-руді або чорні видовжені пустули на стеблах, листкових піхвах і колосі; найбільш агресивна, спричиняє «полягання іржею». Раса Ug99 залишається глобальною загрозою.
• Корончата іржа вівса — P. coronata; карликова іржа ячменю — P. hordei.

На інших культурах

• Соя — азійська іржа сої Phakopsora pachyrhizi: світло-коричневі некротичні пустули на нижньому боці листка, потенційно катастрофічна для посівів.
• Соняшник — P. helianthi: іржаво-руді пустули на листках, у роки з рясними росами втрати до 30%.
• Бобові — Uromyces appendiculatus (квасоля), U. fabae (горох, кормові боби), U. pisi.
• Яблуня та груша — Gymnosporangium sabinae / G. juniperi-virginianae (іржа з ялівцем як проміжним господарем): помаранчеві плями з чорними крапками-спермогоніями та роговидними еціями знизу.
• Декоративні — Phragmidium mucronatum на трояндах, Melampsora spp. на тополях, вербі та льоні.

Симптоми

• Дрібні (0,5-2 мм) пустули — спершу під епідермісом, потім розривають його з вивільненням маси спор; колір залежно від стадії та виду — від лимонно-жовтого і помаранчево-рудого до темно-бурого й чорного.
• Хлороз і поступовий некроз тканин навколо пустул, передчасне всихання і скручування листків.
• Зниження асиміляційної поверхні, прискорене старіння прапорцевого листка, щупле зерно з низькою натурою; на сильних осередках — оголення колоса і полягання стебла.
• На дотик уражене листя залишає характерний помаранчевий або рудий «пилок» спор на пальцях і одязі.

Умови розвитку

Більшість іржових грибів потребують помірної температури (оптимум 15-22 °C для бурої та стеблової, 8-15 °C для жовтої) і тривалого зволоження листка — 4-8 годин роси, туману чи дощу для проростання уредіоспори і пенетрації. Інкубаційний період — 7-14 днів, у спекотну погоду коротший. Уредіоспори переносяться вітром на сотні кілометрів, тому епіфітотії охоплюють великі регіони синхронно. Ризик зростає при загущених посівах, надмірному азотному живленні, посіві сприйнятливих сортів і коротких сівозмінах.

Моніторинг

• Регулярний обхід посівів від фази виходу в трубку до молочно-воскової стиглості, особливо прапорцевого і підпрапорцевого листків.
• Поріг шкідливості: поява перших уредіопустул на 1-3% рослин у фазу прапорцевого листка — сигнал готувати фунгіцидну обробку.
• Моніторинг прогнозів регіональних служб (бюлетені фітосанітарного нагляду) і метеоумов: 5+ днів роси при 15-22 °C — провісник спалаху.
• Облік популяцій і нових рас (особливо для Ug99 на стебловій іржі).

Заходи захисту

Агротехнічні та селекційні

• Стійкі сорти — головний і найдешевший інструмент. Використання сортів із пірамідованими генами стійкості (Lr, Yr, Sr) і своєчасна сортозміна, щоб не накопичувати агресивні раси.
• Дотримання сівозміни, просторова ізоляція озимих і ярих посівів, знищення падалиці й самосійних рослин — резерватів інфекції.
• Збалансоване NPK-живлення без надлишку азоту; своєчасний посів у оптимальні строки.
• Знищення проміжних господарів у виробничих масивах (барбарис, ялівець поряд із плодовими).

Хімічний контроль

Профілактичні і лікувальні обробки фунгіцидами в фази прапорцевого листка — початку колосіння, з повторенням за тиску інфекції:

• Тріазоли (DMI): тебуконазол, протіоконазол, епоксиконазол, ципроконазол, мефентрифлуконазол — системна дія з лікувальним ефектом.
• Стробілурини (QoI): азоксистробін, піраклостробін, трифлоксистробін — переважно профілактично, у бакових сумішах із тріазолами.
• SDHI: біксафен, флуксапіроксад, бенцовіндіфлупір, флуопірам — для тривалого захисту прапорцевого листка та антирезистентної стратегії.
• На сої проти Phakopsora pachyrhizi застосовують комбінації SDHI + тріазол; на яблуні проти Gymnosporangium — препарати міді у сходовий період і тріазоли по «зеленому конусу».

Іржа залишається однією з найскладніших груп хвороб через здатність грибів швидко долати генетичну стійкість сортів і переноситися повітряними потоками на великі відстані. Системна стратегія — стійкі сорти + сівозміна + моніторинг + ротація фунгіцидних класів — дає змогу утримувати втрати на господарськи прийнятному рівні.