Темно-бура плямистість (піренофороз, tan spot) — одне з найшкідливіших грибних захворювань листового апарату пшениці, спричинене аскоміцетом Pyrenophora tritici-repentis (анаморфна стадія — Drechslera tritici-repentis) з родини Pleosporaceae. В Україні хвороба поширена в усіх зонах вирощування зернових, особливо на полях з мінімальним і нульовим обробітком ґрунту, де інфекція накопичується у рослинних рештках. За епіфітотій недобір зерна досягає 20–50%, додатково падає вміст білка та клейковини.

Симптоми

Перші ознаки з'являються на листках нижнього і середнього ярусу у вигляді дрібних світло-коричневих або жовтуватих плям округлої форми. У міру розвитку плями набувають характерної лінзо-ромбоподібної (овальної) форми завдовжки 5–15 мм, з темно-бурим некротичним центром і широким лимонно-жовтим хлоротичним ореолом. На сприйнятливих сортах плями зливаються, утворюючи великі засохлі ділянки тканини; листок засихає передчасно. На остях колоса і колоскових лусках утворюються бурі штрихуваті плями, на зерні — «червоний зародок» (dark smudge). Симптоми легко сплутати з септоріозом, тож остаточний діагноз ставлять за наявністю чорних псевдотецій Pyrenophora на минулорічних рештках.

Біологія та цикл розвитку

Збудник зимує у формі псевдотеціїв і міцелію в уражених стерньових рештках пшениці, ячменю та диких злаків. Навесні за температури +10…+15 °C та достатньої вологості псевдотеції викидають аскоспори — це первинна інфекція, яка осідає на сходах і нижніх листках. Подальше поширення відбувається конідіями: на уражених плямах через 7–10 днів утворюються темні конідієносці з конідіями Drechslera tritici-repentis, які розносяться вітром і краплями дощу на верхні листки і сусідні поля. За сезон збудник може дати 4–6 поколінь конідій. Хвороба сильно прогресує у no-till та mini-till системах, де рештки залишаються на поверхні; глибока оранка з обертанням пласта різко знижує інфекційне навантаження. Гриб виділяє селективні токсини ToxA, ToxB і ToxC, що визначають вірулентність раси і характер симптомів.

Шкода для культур

• Озима пшениця — основна культура-господар, недобір зерна 15–40%, у роки епіфітотій до 50%; падає натура зерна і вміст білка.
• Яра пшениця — втрати 10–30%, особливо у пізніх посівах і після пшениці.
• Тритикале — уражується помірно, недобір 5–15%.
• Ярий і озимий ячмінь — слабше, але є штами, що дають характерні плями і знижують урожай на 5–10%.
• Дикі злаки (пирій, тонконіг, костриця) — резерватори інфекції без видимого недобору.

Умови розвитку

Оптимальні умови для розвитку патогена — температура +20…+25 °C, відносна вологість понад 80%, наявність крапельно-рідкої вологи на листках мінімум 6–18 годин (роса, тумани, дощі). Тепла волога весна після м'якої зими провокує ранню епіфітотію вже у фазу кущіння — виходу в трубку. Загущені посіви, надлишок азоту, no-till після стерньового попередника, відсутність сівозміни — головні агрономічні фактори ризику. Холодна суха погода нижче +10 °C тимчасово гальмує спороношення, але міцелій у рештках лишається життєздатним 2–3 роки.

Заходи контролю

Агротехнічні

• Сівозміна з обов'язковою перервою 1–2 роки після пшениці; уникати поверненню пшениці по пшениці.
• Глибока оранка з обертанням пласта на полях з накопиченою інфекцією або повне подрібнення/розкладання стерні.
• Сівба сертифікованим протруєним насінням; уникати загущених посівів та надлишкового азотного фону.
• Підбір толерантних сортів, особливо для зон з no-till; видалення диких злаків-резерваторів з узбіч.
• Моніторинг полів з фази кущіння; поріг шкідливості — поява плям на 3–5% площі листкової поверхні прапорцевого і підпрапорцевого листка.

Хімічний контроль

Захист будують на дворазовому фунгіцидному обприскуванні: перше — у фазу виходу в трубку (Z31–Z32) при перших ознаках, друге — у фазу прапорцевого листка/початку колосіння (Z37–Z55) для збереження верхніх двох листків, які формують 70–80% урожаю. Ефективні класи діючих речовин:

• Триазоли — протіоконазол, тебуконазол, метконазол, епоксиконазол; забезпечують лікувальну і захисну дію 14–21 день.
• Стробілурини — піраклостробін, азоксистробін, трифлоксистробін; ефективні профілактично і подовжують зелений листок (greening effect).
• SDHI — біксафен, флуксапіроксад, бентіоваловікарб; найбільш стійкі до резистентності, особливо у бакових сумішах з триазолами.

Антирезистентна стратегія — обов'язкове чергування або поєднання діючих речовин різних механізмів дії; не більше двох обробок одним класом за сезон.

Темно-бура плямистість важко контролюється виключно фунгіцидами через інфекційний резерв у рештках і високу швидкість розвитку нових рас з токсинами ToxA/ToxB. Стійкий результат дає лише поєднання сівозміни, обробітку ґрунту, толерантних сортів і своєчасного фунгіцидного захисту прапорцевого листка — це базовий протокол інтенсивного зерновиробництва в Україні.