Філостиктоз, або бура плямистість листя (Phyllosticta spp., анаморфна стадія сумчастих грибів роду Guignardia), — група грибних хвороб, що уражує листя, а подеколи й плоди багатьох плодових, овочевих та ягідних культур. В умовах України філостиктоз регулярно проявляється на яблуні, груші, винограді, персику, томаті та цибулі, а у вологі роки набуває характеру масового ураження, що передчасно виснажує рослини й знижує врожай.

Збудник і біологія

Рід Phyllosticta налічує сотні видів, більшість із яких вузько спеціалізовані на певних рослинах-живителях: Phyllosticta mali та P. briardi — на яблуні, P. pirina — на груші, P. ampelicida (синонім Guignardia bidwellii, чорна гниль) — на винограді, P. circumscissa — на кісточкових. Гриб зимує у формі пікнід і несправжніх перитеціїв на опалому ураженому листі та інших рослинних рештках. Навесні в пікнідах дозрівають дрібні безбарвні пікноспори, оточені слизовою масою; саме вони здійснюють первинне зараження. Збудник є переважно факультативним паразитом: він активно колонізує ослаблені тканини, але здатний уражувати й здорове листя за сприятливих умов вологості.

Симптоми

Найхарактерніша ознака — округлі або овальні плями на листі діаметром від 2 до 8 мм. Спочатку вони бурі чи червонувато-коричневі, згодом центр світлішає, стає сірувато-білим або охристим, тоді як по краю зберігається чіткий темний, нерідко пурпурово-фіолетовий обідок. На світлій центральній зоні неозброєним оком або через лупу помітні дрібні чорні крапки — пікніди гриба, які є діагностичною ознакою роду. Плями можуть зливатися, утворюючи великі некротичні ділянки; уражена тканина іноді випадає, лишаючи «продірявлене» листя. На яблуні та груші плямистість супроводжується раннім пожовтінням і опаданням листя; на винограді споріднений збудник чорної гнилі додатково уражує ягоди, які муміфікуються. На цибулі та томаті дрібні плями з'являються на листі й цибулинних лусках, погіршуючи їхню лежкість.

Умови розвитку

Розвитку філостиктозу сприяє тепла й волога погода. Оптимальна температура для проростання спор і зараження — 18–25 °C за наявності крапельної вологи на листі впродовж 6–12 годин. Затяжні дощі, рясні роси, тумани, загущені насадження з поганим провітрюванням і надмірне азотне живлення різко підвищують ризик епіфітотії. Ослаблені посухою, сонячними опіками, дефіцитом елементів живлення чи механічними пошкодженнями рослини уражуються першими й найсильніше. У роки з посушливим літом хвороба має локальний характер і помітної шкоди не завдає.

Цикл інфекції і джерела

Первинним джерелом інфекції є перезимувале уражене листя й рослинні рештки, де зберігаються пікніди зі спорами. Навесні, з настанням тепла і вологи, спори виходять із пікнід і розносяться бризками дощу, вітром та поливною водою на молоде листя. Після проростання гриб проникає в тканину через продихи або дрібні поранення, і за 1–3 тижні з'являються перші плями з новими пікнідами. Упродовж вегетації відбувається кілька хвиль вторинного (конідіального) зараження, тому за сприятливих умов хвороба наростає лавиноподібно. Восени гриб переходить у зимуючу стадію на опалому листі, замикаючи річний цикл.

Шкодочинність

Основна шкода філостиктозу — у передчасній втраті листкового апарату. Раннє опадання листя на плодових культурах послаблює дерева, знижує закладання плодових бруньок, зимостійкість і врожай наступного року. Сильне ураження персика й груші у розсадниках гальмує ріст саджанців. На винограді споріднена чорна гниль здатна знищити значну частину грона. На томаті й цибулі плямистість погіршує товарність і лежкість продукції. Хоча поодинокі плями рідко є критичними, систематичне щорічне ураження поступово виснажує насадження й робить їх вразливими до інших хвороб.

Захист

Агротехнічні заходи

Основа захисту — зниження запасу інфекції та поліпшення фітосанітарного стану насаджень. Восени збирають і знищують (компостують або заорюють) опале уражене листя й рослинні рештки. Проводять обрізування для проріджування крони й кращого провітрування, не допускають загущення посадок. Збалансовують живлення, уникаючи надлишку азоту й забезпечуючи достатнє калійно-фосфорне та мікроелементне підживлення для підвищення стійкості тканин. Поливи планують так, щоб листя якомога менше залишалося вологим; перевагу віддають крапельному зрошенню перед дощуванням. Використовують відносно стійкі сорти й здоровий садивний матеріал.

Хімічний і біологічний контроль

За потреби в захисних обробках застосовують фунгіциди, чергуючи діючі речовини різних хімічних груп для запобігання резистентності. Профілактичну основу складають мідьвмісні препарати (мідний купорос, гідроксид міді, оксихлорид міді) та контактні фунгіциди — манкоцеб, хлороталоніл, каптан, дитіанон. Для лікувально-системної дії використовують дифеноконазол, тебуконазол, пенконазол, миклобутаніл, а також стробілурини — азоксистробін, трифлоксистробін, піраклостробін — переважно в бакових сумішах із контактними партнерами. Перше обприскування проводять профілактично у фазу розпускання листя, наступні — з інтервалом 10–14 днів за умов, що сприяють хворобі. У системах органічного й біологічного захисту застосовують препарати на основі Bacillus subtilis та Trichoderma, а також мідні фунгіциди, поєднуючи їх з агротехнічними прийомами зниження інфекційного фону.

Філостиктоз складно повністю викоренити через широке коло живителів і здатність збудника зберігатися на рослинних рештках, тому надійний результат дає лише поєднання агротехніки, санітарної чистоти насаджень і своєчасних профілактичних обробок, узгоджених із погодними умовами сезону.