Парша груші (Venturia pyrina) — основна хвороба груші в Україні і одна з найбільш економічно значущих хвороб зерняткових садів у помірному кліматі. Збудник належить до родини Venturiaceae (Ascomycota) і уражає листя, плоди, чашолистки і молоді пагони груші. За помірно-теплої вологої весни хвороба може знизити товарну якість урожаю на 50-70%, особливо у незахищених насадженнях чутливих сортів. Важлива особливість — V. pyrina вузько спеціалізований на роді Pyrus і не уражає яблуню; парша яблуні викликається спорідненим, але іншим видом Venturia inaequalis (див. окрему картку «Парша яблуні»). Тому стратегію захисту груші неможна механічно копіювати з протоколів для яблуні: біологія зимування і фенологія фунгіциду в груші мають свою специфіку.

Симптоми

На листі симптоми починаються з оливково-зелених плям з нечіткими розмитими краями на верхньому боці листкової пластинки. Згодом плями темніють до тіньово-бурого і набувають характерного оксамитового лускоподібного нальоту з конідіального спороношення гриба. Плями зливаються, листок жовтіє, краї некротизуються, при ранньому і сильному ураженні — передчасно опадає, послаблюючи фотосинтетичний апарат і закладку плодових бруньок наступного року.

На плодах формуються округлі темно-сірі або чорні струпово-коркові плями з чіткою облямівкою. У міру росту плоду тканини під плямою не розтягуються — утворюються глибокі тріщини, що деформують плід і відкривають ворота для вторинних збудників (Monilinia, Penicillium, Botryosphaeria). Плід стає некомерційним: знижується сорт, лежкість, придатність до зберігання. Характерна особливість груші — парша часто атакує ще й молоді пагони і чашолистки (на яблуні це буває рідко). На пагонах з'являються чорні видовжені виразки і ділянки відмерлої кори, всередині яких збудник зимує і формує первинне інокулюм наступного сезону. Уражені чашолистки на квітках стають чорними і часто стають першим видимим вогнищем сезону.

Біологія і життєвий цикл

Гриб має дві стадії: статеву (телеоморфа Venturia pyrina, утворює псевдотеції з аскоспорами) і безстатеву (анаморфа Fusicladium pyrinum, утворює конідії). Зимує гриб у двох субстратах: у псевдотеціях на опалому ураженому листі — як і у V. inaequalis на яблуні — а також у міцелії і строматах в уражених пагонах і корі. Саме перезимівля у живих тканинах дерева — ключова відмінність від парші яблуні і причина, чому санітарну обрізку груші треба робити уважніше.

Весняний викид аскоспор з псевдотеціїв починається за дощу і температури від +5 °C, пік — у фази «зеленого конуса» — «рожевого бутона» — цвітіння груші. Одночасно з пагонів і кори стартує конідіальне спороношення. Первинне зараження відбувається у молоді листочки, чашолистки і чашечки квітів. Через 8-21 день з'являються видимі плями і починається літня хвиля вторинного, конідіального розмноження, яка триває до кінця вегетації за наявності листкової вологості.

Сприятливі умови

Епіфітотію провокує тривала листкова вологість понад 9 годин при температурі +12…+22 °C, ранкові тумани, прохолодна затяжна весна, надмірне крапельне і дощувальне зрошення в крону, загущена крона з поганою аерацією. Сорт-чутливий вік насадження і рівень азотного фону теж відіграють роль: молоді інтенсивні насадження з густою розгалуженою кроною на сильнорослих підщепах хворіють важче.

Шкода для культур

• Груша звичайна (Pyrus communis) — головний господар; чутливість сильно залежить від сорту: «Конференція», «Деканка», «Бере Жіффар» — високочутливі; «Бере Боск», «Маслинова» — середньочутливі; «Стрийська», «Ноябрська» — відносно стійкі. Втрати товарного урожаю у незахищених садах можуть перевищувати 70%.
• Груша азійська (Pyrus pyrifolia, нашин/Nashi) — також уражається, симптоми аналогічні. У зоні промислового вирощування Nashi (Японія, Корея, Китай) — облігатна позиція у графіку фунгіцидних обробок.

Айва, яблуня та інші зерняткові не уражаються V. pyrina у польових умовах, тому міжкультурний перенос інфекції з груші на яблуню (і навпаки) неможливий.

Заходи контролю

Агротехнічні

Підбір стійких сортів — найдешевший і найдієвіший важіль довгострокового контролю. Ключова відмінність від яблуні: разом зі звичним прибиранням і подрібненням опалого листя восени для груші додатково критична санітарна обрізка уражених пагонів восени і повторно перед розпусканням бруньок — там зимує помітна частка інокулюму. Проріджування крони для аерації, відмова від дощування у крону, помірний азот і збалансоване калійно-кальцієве живлення суттєво знижують тиск хвороби.

Хімічний контроль

Фунгіцидний захист будується за фенофазами груші. До «зеленого конуса» доцільні мідьвмісні препарати (мідь сульфат, гідроксид міді, оксихлорид міді) для зниження інокулюму на корі і пагонах. У первинний період («зелений конус» → «рожевий бутон» → цвітіння) застосовують контактно-захисні діючі речовини: каптан, дитіанон, додін, манкоцеб (з урахуванням регламентів). У період активного зростання плодів і вторинного зараження вмикають системні і трансламінарні: триазоли (дифеноконазол, тебуконазол, флутріафол, ципроконазол), стробілурини (крезоксим-метил, трифлоксистробін, піраклостробін), анілінопіримідини (піриметаніл, ципродиніл) і SDHI (флуопірам, флуксапіроксад). Інтервал — 7-14 днів залежно від інфекційного тиску, ризику дощу і вибраної ДР.

Обов'язкове чергування FRAC-груп (M3/M4 ↔ G1 ↔ C3 ↔ D1 ↔ C2) у межах сезону для уникнення формування резистентних популяцій V. pyrina — особливо до стробілуринів, де моногенна стійкість виникає швидко.

Захист груші від парші вимагає більше уваги до зимуючої інфекції в пагонах і корі, ніж аналогічна стратегія на яблуні: сама лише прибирання листя не закриває цикл збудника. Тому ефективна програма поєднує сортовий вибір, осінньо-весняну санітарну обрізку, мідні «штучні» обробки до набубнявіння бруньок і чітке чергування FRAC-груп системних фунгіцидів у вегетаційний період. Без такої комплексної логіки тиск Venturia pyrina накопичується від року до року і веде до системного розладу плодоношення груші.