Мокра бактеріальна гниль (м'яка гниль) — одне з найпоширеніших і найшкідливіших бактеріальних захворювань овочевих культур у відкритому ґрунті, теплицях і під час зберігання. Збудник — Pectobacterium carotovorum (раніше Erwinia carotovora) з родини Pectobacteriaceae. До цієї ж групи входять близькі види, які теж викликають мокру гниль і чорну ніжку: Pectobacterium atrosepticum (специфічний збудник чорної ніжки картоплі) та представники роду Dickeya spp. (D. dianthicola, D. solani), що швидше прогресують за підвищених температур. В Україні хвороба завдає значних втрат картоплі, моркві, капусті, цибулі, перцю та томатам, особливо у вологі сезони й під час тривалого зберігання коренеплодів.
Симптоми
На уражених органах спочатку зʼявляються водянисті, темні, розмиті плями, які швидко розростаються. Тканина мацерується, перетворюється на слизьку, кашоподібну масу зі специфічним різким, неприємним запахом — це наслідок розкладання пектинових речовин і вторинної сапротрофної мікрофлори. На картоплі гниль починається з місць поранень або сочевичок, бульба ззовні може лишатися ціла, а всередині повністю розкладеною. На моркві й буряках уражена тканина стає мʼякою, зморшкуватою, чорніє по краях. На капусті розкладаються качан і нижні листки, рослина «провалюється» на корінь. На стеблі картоплі прояв як «чорна ніжка»: основа стебла чорніє, рослина в'яне і легко висмикується.
Збудники та їх біологія
Збудники мокрої гнилі — грамнегативні факультативно-анаеробні палички, які виробляють потужний комплекс пектолітичних ферментів (пектатліаз, поліґалактуроназ, целюлаз). Ці ензими руйнують серединну пластинку клітинних стінок, що й спричиняє характерну мацерацію — клітини «розпадаються», вивільняючи воду й цукри. Бактерії проникають у рослину виключно через рани (механічні пошкодження при збиранні, тріщини від морозу, ходи комах-шкідників), природні отвори (сочевички бульб, продихи) та коріння в перезволоженому ґрунті. Поширюються із залишками рослин, зараженою водою, сільгосптехнікою, тарою; всередині рослини — судинами. Безсимптомно зберігаються на коренях і бульбах, у ризосфері, на бур'янах.
Шкода для культур
- Картопля — найбільша шкідливість: мокра гниль бульб у полі та сховищах, чорна ніжка в період вегетації; втрати при зберіганні можуть сягати 30-50% у несприятливі сезони.
- Морква — мокра гниль коренеплодів у полі та сховищах, особливо за пізнього збирання у дощову погоду.
- Капуста — слизистий бактеріоз качанів і нижніх листків, повне розкладання при зберіганні.
- Цибуля і часник — мокра гниль цибулин, гниль шийки після збирання.
- Перець і томат — мокра гниль плодів і м'якоті, особливо в теплицях; гниль стебла.
- Огірок (тепличний) — гниль плодів і пагонів за високої вологості.
- Столові коренеплоди (буряк, селера, петрушка, редька) — мокра гниль під час зберігання.
Умови розвитку
Хвороба прогресує за поєднання кількох факторів: висока вологість (>90%) і вільна волога на поверхні тканин, температура від 20 до 30°C (для Dickeya spp. оптимум вищий, до 35°C), наявність механічних поранень, переохолодження або підмерзання бульб і коренеплодів, переущільнений вологий ґрунт із поганою аерацією, надмірне азотне живлення, що знижує лежкість. У сховищах критичні моменти — конденсат на поверхні бульб («запотівання») при перепадах температури, погана вентиляція, висока щільність укладки. Сприяє також пошкодження дротяниками, личинками травневого хруща, грунтовими мухами та слимаками, які лишають вхідні рани для бактерій.
Заходи контролю
Агротехнічні
Профілактика — головний і найефективніший інструмент проти мокрої гнилі, бо ефективних післяінфекційних обробок практично не існує. Використовуйте лише здоровий, протруєний насіннєвий матеріал від перевірених виробників; вибраковуйте бульби й коренеплоди з найменшими ознаками гнилі ще на полі. Дотримуйтесь сівозміни (повернення картоплі і коренеплодів на попереднє місце не раніше ніж через 3-4 роки), уникайте сусідства з ураженими полями. Підтримуйте оптимальний дренаж і не висаджуйте чутливі культури в низинах. Збирайте врожай у суху погоду, мінімізуйте механічні пошкодження бульб і коренеплодів, не закладайте на зберігання підморожену або підв'ялу продукцію. Сховища готуйте заздалегідь: дезінфекція, побілка, перевірка вентиляції; підтримуйте температуру 1-4°C і відносну вологість 85-90%, забезпечуйте активне провітрювання, не допускайте конденсату. Знищуйте рослинні рештки, контролюйте ґрунтових шкідників і слимаків.
Хімічний і біологічний контроль
Антибіотиків, дозволених для польового застосування, в Україні немає, а світовий досвід показує їхню обмежену ефективність і ризик селекції стійких штамів. Основа хімічного захисту — профілактичні обробки міднмісними препаратами для зниження бактеріального фону на надземних органах і насіннєвому матеріалі. Використовують діючі речовини: гідроксид міді, оксихлорид міді, сульфат міді (бордоська рідина), трибазовий сульфат міді. Для протруєння насіннєвої картоплі застосовують комбіновані препарати з фунгіцидною дією, які побічно стримують і бактеріози. Перспективними є біопрепарати на основі антагоністичних бактерій Bacillus subtilis, Bacillus amyloliquefaciens, Pseudomonas fluorescens, які заселяють поверхню бульб і конкурують зі збудниками. Ефективний прийом — обробка сховищ і тари дезінфектантами на основі четвертинних амонієвих сполук або перекису водню перед закладкою врожаю.
Підсумовуючи: мокра бактеріальна гниль — це переважно «хвороба ран і вологи». Контролювати її хімією після інфікування неможливо, тому ставка робиться на здоровий садивний матеріал, акуратне збирання, правильне зберігання й санітарію сховищ. Профілактичні обробки міддю та біопрепаратами — лише доповнення до агротехніки, а не її замінник.