Дидимельоз гарбузових (аскохітоз, чорна або гумозна гниль стебла; збудник Didymella bryoniae, анаморфа Stagonosporopsis cucurbitacearum, син. Phoma cucurbitacearum) — одне з найшкідливіших грибних захворювань родини гарбузових. Уражає огірок, кавун, диню, гарбуз, кабачок і патисон як у відкритому ґрунті, так і — особливо агресивно — у плівкових та скляних теплицях. Хвороба вражає всі надземні органи рослини: стебло, листя, вусики й плоди, а в сприятливих умовах здатна за лічені тижні знищити значну частину врожаю.

Збудник і біологія

Збудник належить до сумчастих грибів (Ascomycota). У циклі розвитку чергуються дві стадії спороношення. Безстатева стадія утворює пікніди — дрібні чорні плодові тіла, з яких у вологу погоду виходить маса безбарвних двоклітинних конідій. Статева стадія формує псевдотеції з аскоспорами, які розносяться повітряними потоками й забезпечують первинне зараження на відстані. Обидва типи спор добре помітні неозброєним оком як чорні цятки на уражених тканинах. Гриб зберігає життєздатність у вигляді міцелію та плодових тіл на рослинних рештках і насінні, що робить його стійким джерелом інфекції з року в рік.

Симптоми

Прояви залежать від ураженого органа, тому діагностику ведуть комплексно.

Стебло. Найхарактерніша ознака — видовжені водянисті, згодом світло-бурі виразки (канкери) біля основи стебла та у вузлах. На поверхні виступають краплі бурштинової або червонясто-коричневої камеді (ексудату), звідки походить назва «гумозна гниль». Тканина розтріскується, стебло перетягується, рослина в'яне й гине вище місця ураження.

Листя. На краях і пластинці листка з'являються округлі або клиноподібні бурі плями з концентричною зональністю, які поширюються від периферії до центру. Уражена тканина засихає, кришиться, листок передчасно відмирає, що оголює плоди для сонячних опіків.

Плоди. На зеленцях і дозрілих плодах розвивається чорна суха або мокра гниль, часто від місця прикріплення квітки чи механічного пошкодження. Поверхня вкривається чорними пікнідами, м'якуш темніє й розкладається. Уражені плоди непридатні до споживання й зберігання.

Умови розвитку

Хвороба прогресує за помірно теплої й вологої погоди. Оптимум для зараження та росту гриба — температура +20…+25 °C і відносна вологість понад 85 %, особливо за наявності крапельної вологи на тканинах протягом 1–2 діб. Затяжні роси, дощі, густі посіви, надмірні поливи дощуванням і слабке провітрювання теплиць створюють ідеальні умови для масового спалаху. У закритому ґрунті, де вологість і температура тримаються стабільно високими, хвороба особливо руйнівна.

Цикл інфекції і джерела

Первинне зараження відбувається з трьох основних джерел: інфікованого насіння, заражених рослинних решток у ґрунті та краплинно-повітряним шляхом від сусідніх осередків. Спори проникають у рослину переважно через рани — місця обрізки пагонів і листя, тріщини від нерівномірного поливу, пошкодження комахами та сонячні опіки. Потрапивши в тканину, гриб швидко колонізує провідну систему. Уже за кілька діб на ураженій ділянці утворюються нові пікніди, конідії з яких розносяться водою, інструментом, руками й одягом працівників, замикаючи цикл і даючи кілька поколінь за сезон.

Шкодочинність

Дидимельоз небезпечний поєднанням раннього стеблового ураження, що вбиває рослину цілком, із пізньою гниллю плодів, яка знецінює товарну продукцію. У відкритому ґрунті втрати врожаю сягають 15–30 %, а в теплицях за несвоєчасного втручання — 50 % і більше, аж до повної загибелі насадження. Окрему загрозу становить прихована насіннєва інфекція: зовні здорове насіння переносить збудник на нові поля й у нові господарства. Через рани як ворота інфекції особливо вразливими є культури з частим формуванням і обрізкою пагонів — тепличні огірки.

Захист

Агротехнічні заходи

• Сівозміна з поверненням гарбузових на попереднє поле не раніше ніж через 3–4 роки.
• Використання здорового, протруєного й термічно знезараженого насіння; вирощування стійкіших гібридів.
• Глибоке заорювання або видалення й знищення рослинних решток одразу після збирання.
• Зниження вологості повітря в теплицях: регулярне провітрювання, краплинний полив замість дощування, уникнення поливу ввечері.
• Розріджені посадки для кращої циркуляції повітря; дезінфекція інструменту й рук перед обрізкою; видалення уражених органів у суху погоду.
• Збалансоване живлення без надлишку азоту, який зніжує тканини й підвищує сприйнятливість.

Хімічний і біологічний контроль

Профілактичні й лікувальні обробки фунгіцидами починають за перших ознак або в умовах, що сприяють хворобі, чергуючи діючі речовини різних хімічних груп для запобігання резистентності. Ефективні діючі речовини: азоксистробін, піраклостробін, боскалід, флуопірам, дифеноконазол, тебуконазол, ципродиніл, тіофанат-метил, а також контактні хлороталоніл і манкоцеб. Стробілуринові (азоксистробін, піраклостробін) і SDHI-фунгіциди (боскалід, флуопірам) застосовують у бакових сумішах або чергуванні з триазолами та контактними препаратами. Із біологічних засобів для профілактики й зниження інфекційного навантаження використовують препарати на основі Bacillus subtilis, Bacillus amyloliquefaciens і Trichoderma harzianum, особливо у системах закритого ґрунту з частими обробками.

Контроль дидимельозу вимагає системного підходу: ізольоване застосування лише фунгіцидів не дає тривалого результату, бо збудник зберігається на рештках і насінні, а через рани швидко поновлює зараження. Стійкого ефекту досягають поєднанням чистого посівного матеріалу, сівозміни, керування мікрокліматом теплиці та своєчасних профілактичних обробок із чергуванням діючих речовин.