Пероноспороз огірка — Pseudoperonospora cubensis, контроль

Пероноспороз огірка (несправжня борошниста роса гарбузових, Pseudoperonospora cubensis, родина Peronosporaceae, клас Peronosporomycetes) — облігатний паразитичний оомицет, одне з ключових захворювань родини гарбузових (Cucurbitaceae) як у відкритому ґрунті, так і в захищеному. В Україні щорічно реєструється на огірку, дині, кавуні, гарбузі, кабачку та патисоні і за роки епіфітотій здатний знищувати до 70-100% листового апарату ще до настання масового плодоношення.

Симптоми

Перші ознаки зʼявляються на найстаріших нижніх листках і поступово піднімаються до точки росту. На верхньому боці листової пластинки утворюються кутасті жовто-зелені плями, чітко обмежені великими жилками, через що уражена ділянка має вигляд мозаїки з прямокутників і трикутників розміром 3-10 мм. З часом плями стають буро-коричневими, листя скручується і висихає, як після опіку, але черешок і стебло залишаються живими. На нижньому боці листа у вологу погоду в межах тих самих кутастих ділянок зʼявляється сіро-фіолетовий або пурпурово-бурий наліт зооспорангієносців — найточніша діагностична ознака, яка відрізняє пероноспороз від справжньої борошнистої роси (її наліт білий і на верхньому боці).

Уражені листки в'януть і відмирають за 5-10 діб після появи перших плям. Плоди безпосередньо хворобою не уражаються, але через дефоліацію недоотримують пластичні речовини: огірки стають недорозвиненими, гіркими, дині й кавуни — несолодкими і з низькою лежкістю.

Біологія та цикл розвитку

Pseudoperonospora cubensis — облігатний біотроф, у культурі не росте і виживає лише на живих рослинах-господарях. У південних регіонах перезимовує на пожнивних рештках і самосіві у вигляді ооспор; основне джерело інокулюму для Полісся і Лісостепу — повітряний занос зооспорангіїв з південних областей і теплиць. Спорангієносці виходять через продихи нижнього боку листка пучками, утворюючи лимоноподібні зооспорангії, які вітром і краплями дощу переносяться на сотні кілометрів.

На вологій листовій поверхні зооспорангій проростає двома способами: за +5..+15°C — звільняє 5-15 рухливих зооспор, які плавають у краплі роси і впроваджуються через продих; за +18..+25°C — проростає одразу ростковою трубкою. Інкубаційний період — 3-7 діб, нове спороношення з'являється на 4-5 добу після зараження, тож за вегетацію патоген проходить 10-15 генерацій. Оптимум для розвитку: температура +18..+22°C і не менше 6 годин суцільної краплинної вологи на листі (роса, тумани, дощ, дощування).

Шкода для культур

Огірок (Cucumis sativus) — найвразливіша культура; в епіфітотійні роки втрати врожаю у відкритому ґрунті 50-80%, у плівкових теплицях 30-60%.
Диня (Cucumis melo) — щорічні втрати 20-40%, плоди втрачають цукристість і товарний вигляд.
Кавун (Citrullus lanatus) — уражається помірно, але повна дефоліація знижує врожайність на 25-50%.
Кабачок і патисон (Cucurbita pepo) — стійкіші, втрати 10-25% за сильного розвитку.
Гарбуз (Cucurbita maxima, C. moschata) — найстійкіший, втрати рідко перевищують 15%.

Умови розвитку

Епіфітотія розгортається у роки з прохолодним вологим літом, частими ранковими росами і дощами. Критичні параметри: листя мокре ≥6 годин поспіль, нічна температура +15..+18°C, денна +20..+22°C, відносна вологість повітря >85%. У плівкових теплицях пероноспороз спалахує після різких перепадів день/ніч, які дають крапельну конденсацію на листі. За температури вище +30°C і сухої сонячної погоди розвиток патогена різко гальмується.

Заходи контролю

Агротехнічні

Дотримання сівозміни з поверненням гарбузових на попереднє місце не раніше ніж через 3-4 роки.
Знищення пожнивних решток і самосіву одразу після збору врожаю — це усуває джерело ооспор.
Розміщення рядків з півночі на південь, дотримання норм густоти, своєчасне формування і пасинкування — для кращої аерації листя.
Полив тільки крапельний або під корінь рано вранці; повна відмова від дощування у другій половині вегетації.
Підбір толерантних гібридів огірка з генетичним фоном стійкості до P. cubensis.
У теплицях — активне провітрювання, недопущення нічної конденсації, підняття нічної температури.

Хімічний контроль

Збудник належить до оомицетів, а не до справжніх грибів, тому триазоли, SDHI, бензимідазоли і стробілурини (QoI) не діють або діють слабо (по QoI до того ж в популяціях накопичена резистентність). Працюють спеціалізовані оомицидні діючі речовини, які чергують у схемі профілактичних і лікувальних обробок з інтервалом 7-10 днів.

Контактні захисні: манкоцеб, метирам, хлороталоніл, мідьвмісні (гідроксид міді, оксихлорид міді, сульфат міді трибазовий) — для профілактики і базового фону.
Локально-системні / трансламінарні: цимоксаніл, диметоморф, мандипропамід, пропамокарб гідрохлорид, фосетил алюмінію.
Системні нового покоління: оксатіапіпролін, амісульбром, флуопіколід, металаксил-М (мефеноксам), беналаксил-М — обмежено 1-2 обробками за сезон через ризик резистентності.

Першу обробку проводять профілактично у фазу 4-5 справжніх листків або одразу після появи перших плям. Препарати чергують за діючими речовинами з різних FRAC-груп; контактники використовують як фоновий компонент бакових сумішей з системниками.

Підсумовуючи: пероноспороз — найшкідливіше і найшвидше прогресуюче захворювання гарбузових в Україні. Контроль ефективний лише як комплекс: стійкий гібрид + сівозміна + крапельний полив + профілактичні обробки оомицидами з ротацією FRAC-груп. Покладання тільки на хімію без агротехніки призводить до селекції стійких популяцій патогена і втрати дії всіх системних оомицидів за 2-3 сезони.