Тверда сажка, або смердюча сажка пшениці (Tilletia caries, синонім Tilletia tritici), — одне з найдавніше відомих і найшкідливіших насіннєвих захворювань озимої та ярої пшениці. Збудник належить до базидіальних грибів порядку Tilletiales і повністю руйнує вміст зернівки, заміщуючи ендосперм масою чорних телiоспор із характерним запахом триметиламіну. В Україні хвороба трапляється повсюдно, особливо там, де висівають непротруєне власне насіння, і за сприятливих умов здатна знищити значну частку врожаю та зробити зерно непридатним для продовольчого використання.

Збудник і біологія

Збудник Tilletia caries — облігатний паразит, що розвивається системно всередині рослини-живителя. Зимує і зберігається у вигляді телiоспор на поверхні насіння та в ґрунті. Спори округлі, темно-бурі, з сітчастою оболонкою, дуже стійкі й здатні зберігати життєздатність кілька років. Гриб уражає переважно м'яку та тверду пшеницю, рідше — деякі споріднені злаки. Близький вид Tilletia laevis (=T. foetida) спричиняє практично невідрізнювану за симптомами хворобу, тому в практиці їх часто об'єднують під назвою тверда сажка.

Симптоми

Уражені рослини зовні до колосіння майже непомітні, інколи трохи відстають у рості й сильніше кущаться. Головні діагностичні ознаки виявляються у фазі молочно-воскової стиглості та повної стиглості:

• Сажкові мішечки — замість нормальних зернівок у колосі формуються здуті, округлі, сірувато-бурі утворення (соруси), заповнені чорною споровою масою. Колоски залишаються відкритими, остюки розходяться, колос набуває синювато-зеленого відтінку.
• При роздавлюванні ураженої зернівки виділяється чорний мажучий порошок із характерним «рибним» запахом триметиламіну — це найнадійніша польова ознака твердої сажки.
• Уражений колос легший, часто стоїть прямостійно, тоді як здоровий під вагою зерна схиляється.

Порівняння здорового зерна з ураженим показує повну заміну ендосперму спорами: оболонка зернівки зберігається, але всередині — лише крихка спорова маса.

Умови розвитку і зараження

Тверда сажка — типова хвороба з проростковим типом зараження. Інфекція відбувається у короткий період від проростання насіння до виходу проростка на поверхню ґрунту. Джерелом інфекції є телiоспори, що потрапляють на здорове насіння під час обмолоту зараженого зерна, а також зберігаються в ґрунті. Оптимальні умови для зараження: температура ґрунту 5–10 °C, помірна вологість і нейтральна реакція. Саме тому пізні строки сівби озимої пшениці у прохолодний ґрунт та глибоке загортання насіння підвищують ризик ураження, подовжуючи період вразливості проростка.

Цикл інфекції

Телiоспори, що перезимували на насінні або в ґрунті, проростають одночасно з насінням пшениці й утворюють базидії з базидіоспорами. Базидіоспори копулюють, формуючи інфекційну дикаріотичну грибницю, яка проникає у молодий проросток (колеоптиль) ще до виходу його на поверхню. Далі міцелій росте системно разом із точкою росту рослини, не викликаючи зовнішніх симптомів аж до колосіння. У зав'язях гриб інтенсивно розростається й заміщує вміст зернівки телiоспорами. Під час збирання та обмолоту мішечки руйнуються, спори осідають на здоровому зерні — і цикл замикається. За один сезон гриб дає одне покоління, тому ключ до контролю — недопущення зараження насіння на старті.

Шкодочинність

Шкода від твердої сажки складається з кількох складових:

• Прямі втрати врожаю — повна втрата зерна в уражених колосах; за епіфітотій недобір може сягати 10–30 %, а на сильно заражених непротруєних посівах — і більше.
• Прихована шкода — заражені, але ще не зруйновані рослини відстають у розвитку, дають щуплий колос; навіть за невеликого видимого ураження загальна продуктивність знижується.
• Погіршення якості зерна — навіть незначна домішка спорової маси надає партії неприємного «рибного» запаху, забруднює здорове зерно й робить його непридатним для продовольчих і насіннєвих цілей; таке зерно вибраковують або суттєво знижують у класі.

Захист

Агротехнічні заходи

• Висівати лише здорове, сертифіковане насіння; не використовувати власне зерно з заражених партій без знезараження.
• Дотримуватися оптимальних строків сівби та помірної глибини загортання, щоб скоротити період вразливості проростка.
• Дотримуватися сівозміни й уникати повторного висіву пшениці по пшениці на заражених полях.
• Вирощувати стійкі та толерантні сорти; своєчасно очищати й калібрувати насіннєвий матеріал.
• Знищувати рослинні рештки та падалицю, що можуть бути джерелом спор.

Хімічний контроль

Основний і вирішальний захід — протруювання насіння перед сівбою системними фунгіцидами, які знищують спори на поверхні зерна і захищають проросток у критичний період. Ефективні діючі речовини для контролю твердої сажки: тебуконазол, тритиконазол, дифеноконазол, флутріафол, протіоконазол, іпконазол, прохлораз, а також карбоксин, флудіоксоніл і седаксан у складі комбінованих протруйників. Для надійного результату важливі рівномірне покриття насіння робочим розчином, дотримання норм витрати та якісна заправка протруювальної машини. Контактні протруйники на основі тіраму застосовують переважно у бакових сумішах для розширення спектра дії.

Тверда сажка небезпечна насамперед прихованим характером ураження: до колосіння поле виглядає здоровим, а втрати стають очевидними лише наприкінці вегетації, коли вплинути на ситуацію вже неможливо. Тому ефективний захист будується не на лікуванні, а на профілактиці — обов'язковому протруюванні якісного насіння та дотриманні агротехніки. Системний підхід «здорове насіння + протруйник + сівозміна + стійкий сорт» дозволяє практично повністю усунути шкодочинність цього патогена.