Аскохітоз (Ascochyta cucumis) — небезпечне грибне захворювання, яке вражає переважно гарбузові культури (огірок, кабачок, гарбуз, диню, патисон) у відкритому ґрунті та закритих теплицях. У ширшому значенні термін Ascochyta spp. об'єднує цілу групу споріднених видів-збудників на бобових: Ascochyta pisi на горосі, Ascochyta rabiei на нуті, Ascochyta fabae на бобах кормових і Ascochyta lentis на сочевиці. У базі даних awa канонічним видом для цієї картки залишається Ascochyta cucumis, тому що саме він найчастіше зустрічається у вітчизняних рекомендаціях для овочівників, але інформація про споріднені види важлива для агрономів зернобобового сектора. Аскохітоз спричиняє типові концентричні плями з темним обідком і чорними крапками пікнід у центрі, поступово веде до висихання листя, ламкості стебел і знецінення плодів та зерна.
Симптоми
На листках з'являються округлі або овальні світло-бурі плями діаметром 5-25 мм із чітким темно-коричневим обідком. У центрі плям утворюється концентрична зональність, а пізніше — чорні точкові пікніди, у яких визрівають спори. На стеблах і вусиках уражень видно довгасті вдавлені некрози, часто з тріщинами та виділенням янтарної камеді (особливо на огірку). На плодах огірка та кабачка хвороба проявляється як округлі мокрі плями, що швидко перетворюються на сухі вдавлені виразки з чорним нальотом пікнід. На бобових культурах симптом дещо інший: на горосі та нуті типові плями мають насичений темно-бурий обідок і світлу серцевину, на стручках виникають вдавлені некрози, через які гриб переходить у насіння. У важких випадках стебла поблизу ґрунту піддаються «обпалу» (girdling) і рослина вилягає.
Біологія та цикл розвитку
Збудник — недосконалий гриб, який утворює два типи спороношення. Безстатеві пікніди формуються на уражених тканинах і висипають слизові маси конідій під час дощу або вологих рос. Конідії розносяться краплями дощу, поливною водою та робочими знаряддями на сусідні рослини. У спорідненого Ascochyta pisi й A. rabiei відома статева стадія (теломорф Didymella), що формує перитеції з аскоспорами — ці спори переносяться вітром на значно більші відстані й часто запускають первинне зараження поля навесні. Основне джерело інфекції — заражене насіння та рослинні рештки попередників, де гриб зимує у вигляді пікнід і міцелію. У ґрунті патоген зберігає життєздатність до 3-5 років. Інкубаційний період після зараження за оптимальних умов становить 4-7 діб.
Шкода для культур
Аскохітоз — одне з найшкідливіших захворювань овочевих і зернобобових. Втрати врожаю можуть сягати 30-60 %, а на ранніх стадіях інфекції стручків — повного знецінення товарної продукції.
- Огірок, кабачок, гарбуз, патисон — листкові плями, виразки на плодах, в'янення батогів; різке зниження товарності та лежкості.
- Диня, кавун — некрози листя та плодоніжок, ризик передачі через насіння в наступний сезон.
- Горох — типовий «чорнопляматий» (blackspot) комплекс, недобір 20-40 % зерна, погіршення схожості.
- Нут — найшкідливіший збудник у вологих регіонах, здатний знищити посів за 2-3 тижні.
- Боби кормові, сочевиця, чина — стеблеві некрози й насіннєва передача, втрата якості сировини для переробки.
Умови розвитку
Гриб найактивніше розвивається за відносної вологості повітря понад 90 % і температури +18…+22 °C. Тривалі дощові періоди, ранкові роси, надмірне зрошення дощуванням, загущення посівів та слабке провітрювання теплиць створюють ідеальні умови для епіфітотії. Холодні нічні температури з конденсатом на листі особливо сприяють спалаху на горосі та нуті ранньою весною. Сухі сонячні дні з вологістю <60 % уповільнюють інфекцію, але повністю гриб не зупиняється — він переходить у фазу пікнідіального відпочинку до наступних дощів.
Заходи контролю
Агротехнічні
Сівозміна з поверненням гарбузових і бобових культур на попереднє поле не раніше ніж через 3-4 роки. Використання протруєного або сертифікованого здорового насіння. Глибока заорка рослинних решток одразу після збирання, видалення самосіву та диких бур'янів-резерваторів. Просторова ізоляція молодих посівів від торішніх полів того ж виду. Регулювання густоти стояння, шпалерне формування огірка в теплиці, провітрювання й уникнення вечірнього поливу по листю. Збалансоване азотно-калійне живлення — надлишок азоту посилює сприйнятливість, тоді як достатня кількість калію зміцнює кутикулу. Десикація горохового поля перед збиранням за сильного зараження знижує ризик потрапляння гриба в насіння.
Хімічний контроль
Профілактичні обприскування фунгіцидами розпочинають у фазу 4-6 справжніх листків і повторюють з інтервалом 10-14 діб залежно від погодних умов. Базові діючі речовини, ефективні проти Ascochyta spp.: манкоцеб та хлороталоніл (контактні, для широкого профілактичного покриття), азоксистробін (стробілурин, системний, з трансламінарною дією та подовженим захистом), дифеноконазол і протіоконазол (триазоли, лікувальна дія, добре працюють по симптому). У зонах підвищеного ризику резистентності триазоли й стробілурини обов'язково чергують із контактниками. Для протруювання насіння гороху та нуту застосовують тіабендазол або флудиоксоніл — це знімає основне джерело первинної інфекції.
Аскохітоз залишається стійкою проблемою через насіннєву передачу й тривалу збереженість у решках, тому ефективний контроль завжди будується на поєднанні чистого насіння, сівозміни і фунгіцидних схем. Особливо актуально це для нуту, гороху й огірка — культур, чутливість яких до волого-температурних коливань робить навіть короткочасну епіфітотію економічно дорогою.