Парша яблуні (Venturia inaequalis) — найпоширеніша і економічно найшкідливіша грибна хвороба яблуні в Україні. Належить до родини Venturiaceae (клас Dothideomycetes). Уражає переважно листя і плоди, рідше — молоді пагони. У роки з прохолодною вологою весною і затяжними дощами втрати товарного врожаю в неконтрольованих насадженнях сягають 40–80%, а на сприйнятливих сортах — і повної втрати плодів через тріщини, деформацію і вторинну гниль. Хвороба поширена у всіх плодових зонах: від західного Полісся і Карпат до Лісостепу і північних областей Степу.

Симптоми

На листі з нижньої (а пізніше і з верхньої) сторони з'являються округлі або неправильної форми оливково-зелені плями з нечіткими розмитими краями. Поверхня плями вкрита оксамитовим нальотом конідіального спороношення. Згодом плями буріють, тканина листка некротизується, листя жовтіє, передчасно опадає — крона помітно рідшає вже до середини літа. На плодах утворюються темні, майже чорні кругові плями зі струпоподібною (лускоподібною) кірочкою; уражена тканина не росте, шкірка тріскається, плоди деформуються і втрачають товарний вигляд. На пагонах ознаки трапляються рідше і виглядають як дрібні видовжені виразки з лущенням епідермісу — типово для дуже сприйнятливих сортів.

Біологія і життєвий цикл

Гриб зимує у формі псевдотеціїв на опалому ураженому листі під деревами. Навесні, коли температура повітря піднімається вище +5°C і випадають дощі, у псевдотеціях дозрівають аскоспори і викидаються у повітря — це джерело первинного зараження. Час масового викиду збігається з фенофазами «зелений конус — рожевий бутон» яблуні. Аскоспори осідають на молоду листкову поверхню і за наявності крапельної вологи проростають, утворюючи інфекційні гіфи під кутикулою. Інкубаційний період — 9–17 днів залежно від температури. На уражених тканинах формуються конідії, які впродовж літа дають вторинні (повторні) зараження при кожному дощі чи рясній росі. Оптимум розвитку — 18–24°C і висока вологість повітря.

Сприятливі умови

Для зараження критично важлива тривалість листкової вологості: за +18–22°C достатньо близько 9 годин неперервного зволоження листя, за +10–12°C — 14–18 годин (так звана модель Mills). Прохолодна затяжна весна, ранкові тумани, рясні роси, загущене зрошення дощуванням, недостатня вентиляція крони і високі насадження на важких ґрунтах помітно посилюють тиск хвороби. Сприйнятливі сорти (Jonathan, Goldrush, Idared, Renet Симиренка, Champion) у вологий рік уражаються майже повсюдно навіть за схеми обробок — без своєчасних фунгіцидних блоків.

Шкода для культур

• Яблуня (Malus domestica) — основний господар; втрата товарного виду плодів, зниження лежкості, передчасне опадання листя, послаблення дерева перед зимою.
• Груша уражається спорідненим видом Venturia pyrina — це окрема картка довідника; перехресне зараження між яблунею і грушею у польових умовах не відбувається.

Заходи контролю

Агротехнічні

Закладати сад стійкими або толерантними сортами — Liberty, Topaz, Florina, Prima, Priscilla, Enterprise (носії генів стійкості Vf/Rvi6 і пірамідальних комбінацій). Восени і ранньою весною ретельно прибирати і компостувати або заробляти у ґрунт опале листя — основне джерело весняної інокуляції; ефективна також обробка опаду карбамідом 5% для прискореного руйнування псевдотеціїв. Проводити формуючу і санітарну обрізку для кращої провітрюваності крони, уникати загущення посадки і надмірного азотного живлення, що подовжує період сприйнятливих молодих тканин. Дощування замінювати краплинним зрошенням.

Хімічний контроль

Захисні обробки виконують за фенофазами і прогнозом моделей зараження (Mills, RIMpro). До зеленого конусу працюють препаратами міді (мідь хлорокис, мідь сульфат) і дитіокарбаматами (манкоцеб, метирам) — захисна дія, профілактика первинного зараження. У фенофази зелений конус → рожевий бутон → цвітіння → ріст плоду застосовують контактні фунгіциди — каптан, дитіанон, додін (профілактика), а також системні і трансламінарні діючі речовини: триазоли (дифеноконазол, тебуконазол, флутріафол, мефентрифлюконазол), стробілурини (крезоксим-метил, трифлоксистробін, піраклостробін), SDHI-фунгіциди (флуксапіроксад, пенфлуфен, бенцовіндіфлупір, флуопірам). Для запобігання резистентності обов'язкове чергування діючих речовин з різних FRAC-груп у межах сезону, а триазоли і стробілурини використовувати у складі суміші з контактним партнером (каптан, дитіанон) і не більше 3–4 обробок за сезон.

Системний контроль парші яблуні передбачає поєднання сортової стійкості, санітарних заходів у саду і фунгіцидних обробок строго за фенофазами і прогнозом моделей зволоження листя. Саме точність строків (а не кількість обробок) визначає чистоту врожаю: пропущена обробка у фазу первинного зараження компенсується багаторазовими і дорогими «лікувальними» блоками влітку, при цьому ризик резистентності триазолів і стробілурин зростає лавиноподібно. Тому орієнтація на RIMpro, дотримання FRAC-чергування і вибір стійких сортів — основа сучасного інтегрованого захисту яблуневих садів від Venturia inaequalis.